Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів голова правління Центру політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко.  Стратегічно для України дуже важливо, щоб ці вибори не дестабілізували ситуацію як у наших сусідів, так і українсько-словацькі стосунки. Три рази – це ще не результат, вчетверте, на вашу думку, у Словаччині за підсумками виборів буде прем'єр-міністр Фіцо?  Ще не остаточно це визначено. Треба створювати уряд і правлячу коаліцію. І тут є два варіанти. Перший – Фіцо вдасться заручитися підтримкою двох партій, одна з яких – націоналісти, а це найгірший варіант, тому що там є проросійські антиукраїнські люди. Друга партія більш проєвропейська, хоча там теж є популізм, але, все ж таки, поміркований. Тому питання полягає у тому, вдасться створити коаліцію чи ні. Може бути варіант, якщо Фіцо не вдасться створити власну коаліцію, то його противники захочуть об'єднаються і створять таку широку проєвропейську коаліцію. Цей варіант був би для нас прийнятний. Але навіть якщо буде Фіцо, то при всіх його нюансах треба розуміти, що він може стати новим Орбаном. Але Орбан перших 8 пакетів санкцій проти Росії був змушений підтримати і тільки потім почав торгуватися. У Брюсселі є варіанти впливу як на Угорщину, так і, можливо, на майбутнього прем'єра Словаччини. Але, безумовно, це новий додатковий виклик. Фіцо, як лідер своєї партії Smer-SD, у якої нібито курс на соціал-демократію, хоча там соціал-демократією і не пахне. Таке відчуття, що вони всі сезони "Слуги народу" передивилися.  “Слуга народу” виявив достатньо патріотичну силу. Президент так точно достойно себе проявив під час війни. У Фіцо риторика жорстка, навіть з певними антиукраїнськими заявами, але зараз він більше говорить про мир. Проте все одно йому доведеться домовлятися з Брюсселем і шукати компроміс, якщо він стане прем'єр-міністром.  На основі чого ви вважаєте, що він заговорив про мир? Найсвіжіше, що він сказав, що проблеми в Словаччині є важливіші, ніж війна. Він навіть війну не називає "війною", а говорить "конфлікт". Також він неодноразово говорив, що московити з тих земель, які вже захопили, не підуть, тому нехай Україна сідає за стіл переговорів і ціною власної території домовляється про мир.  Зараз у нього вже не такий агресивний популізм, а "миротворчий". Але, знову ж таки, не Словаччина буде вирішувати наші питання. Є спільна політика Європейського Союзу. Щодо Словаччини – я на інше звернув увагу. Найбільші проросійські настрої серед всіх країн Європейського Союзу (підкреслю, серед всіх країн Європейського Союзу), навіть більше, ніж в Угорщині чи Греції, були саме в Словаччині. Це парадокс, тут треба розбиратися, нехай фахівці скажуть, чому так сталося. Я думаю, що це відбувається тому, що там залишалася соціальна база для таких популістичних настроїв. До порівняння, в Чехії домінує тенденція на підтримку України серед і політичної еліти, і в суспільстві. Але там теж вагомий прошарок дуже різних сил: від прихильників комуністів до націоналістів і популістів. Цей прошарок має схожі настрої на антиєвропейські, такі як у трампістів, коли, на їхню думку, гроші треба витрачати всередині країни, а не на допомогу іншим.  У прогресивній європейській Чехії все одно був Земан, все одно були оці путінферштеєри. За невеликі гроші – наймасовіші виступи. Словаки ж добре розуміють, хто такий Фіцо. Він не тільки три рази прем'єр, він ще ж, крім того, колишній член Комуністичної партії Чехословаччини і вийшов з неї тільки після революції.  Ви згадували про колишнього президента Чехії Земана – там така ж ситуація. На превеликий жаль, це вже не працює. На те, хто і в чому був, – майже ніхто не звертає увагу. Я на інше звернув увагу – на коротку пам'ять. Останній раз Фіцо пішов з посади прем'єр-міністра після гучного скандалу, де звинувачували працівників його уряду в причетності до замовного політичного вбивства. І що сталося? На жаль, популістський електорат не звертає уваги на ці етичні ситуації, пов'язані з порушенням закону. Це як у ситуації з Трампом. На нього відкривають кримінальні справи, а на його виборців це абсолютно не впливає.  Цей феномен короткої пам'яті ми завжди приписували українським рибкам-гуппі. Словацький "майдан" відбувався ж недавно у 2018-му році. Мені це все нагадує Революцію Гідності в Україні, після якої всі нормально йшли голосувати за ОПЗЖ.  Можна згадати про історію, яка була ще більш показовою: після Помаранчевої революції. Чому Янукович переміг в 2010-му році? Тому що, на превеликий жаль, розкололася "помаранчева” коаліція", і вони не проявили здатності провести ефективні реформи, міняти країну, а зосередились на конфліктах між собою. ОПЗЖ реваншу не зробили, їм дали відновитися. Всі фактично забули про фінансування цієї партії Росією як проросійської сили.  Чи вважаєте ви, що Smer-SD також фінансується Росією? Я думаю, що тут в першу чергу спрацьовують внутрішні популістські настрої, соціальний і національний егоїзм. "Треба зосередитись на наших внутрішніх проблемах і якщо нам Росія дає дешеву нафту чи газ, то це нормально". Ця фраза якраз це все і відображає. У Словаччині нема війни, війна є у нас. Вони кажуть, що у них проблем більше, ніж в Україні, хоча двадцять відсотків не їхньої території під окупацією. Я б сказав, що там такий антилюдський егоїзм, тому що виправдати такі вислови нереально. Можливо, там є російські гроші, але це нехай з’ясовують спецслужби.  Ми розуміємо, що тут буде велика коаліціада і за її наслідками ми зможемо спрогнозувати словацько-українських стосунки. Але першим, кому точно президентка Зузана Чапутова має дати шанс створити уряд, – буде переможець, тобто Фіцо. Вона це має зробити попри те, що він її називав "американською проституткою". Образи образами, але тут є певна процедура. І ось уявимо, що Фіцо із своїми "софт павер урбан лайт" творять коаліцію. Який у такій ситуації буде найгірший сценарій?   Найгірший сценарій полягає в тому, що в Орбана з'явиться додатковий союзник всередині Європейського Союзу. Це створить додаткові проблеми, але варто пам'ятати, що Словаччина не є лідером в обсягах допомоги для України. Я б подякував словакам за те, що коли почалася війна і був великий потік наших біженців, то їх дуже добре зустрічали в Словаччині. Там активно допомагали і я не можу сказати, що у Словаччині на початку війни були якісь антиукраїнські настрої. Зараз там відбулося певне охолодження. Синдром втоми від війни працює в різних країнах Заходу. У нас, всередині країни, він також достатньо проявляється. Проблема в тому, що в Орбана з'явиться додатковий союзник. Це не критична для нас проблема. А от в умовах, якщо Фіцо стане прем'єром, а Брюссель, як і у випадку з Орбаном, буде використовувати механізм впливу, то ми будемо змушені домовлятися з урядом Фіцо, просити підтримати санкції. Проте вони змушені будуть підтримати спільну європейську політику.  Попереду ще один виклик для нас від найбільших союзників, які підставили найпотужніше плече під час війни, Польщі. "Марш мільйонів сердець", який мобілізував електорат, щоб показати, що "разом нас багато, нас не подолати". А з іншого боку, одна із польських газет вчора опублікувала дуже цікаві роздуми різних політологів з Польщі, які сказали, що ми добралися до тієї точки, коли польська родина за обіднім столом не говорить ні слова про політику, бо інакше один одному "пики натовчуть". В нас також була така ситуація, коли за столом лунали гасла: я за того Вітю, а я за того Вітю.  Чи вдасться Польщі пройти ці вибори без катаклізмів і виходу на якісь чергові революційні потрясіння?  Я сподіваюсь, що, все-таки, вдасться. Тут якраз важелем утримання рівноваги може виступати Брюссель і весь Європейський Союз. Абсолютна більшість поляків є прихильниками Польщі в Європейському Союзі. Інша річ, що у прихильників правлячої партії також є такі егоїстичні та навіть певні популістичні настрої. Звідси прояви критиків на адресу України та Німеччини. Національний егоїзм, який виплескують на усіх сусідів, і навіть партнерів. Найбільша проблема у тому, що на виборах працюють емоції. Сподіваюсь, що після виборів цих емоцій стане менше, і знову всі згадають про національні інтереси. Але міжпартійні протиріччя там давні. 

Читати повністю