На жаль, родиною вони так і не стали. Вона демобілізувалася, вийшла заміж. Він продовжив службу і через кілька років теж зустрів свою пару. Він загинув весною 2022-го на Київщині, прикриваючи евакуацію мирних мешканців. Приблизно через місяць, в бою, зникла безвісти вона. Її шукають, в тому числі серед полонених - поки що безрезультатно. Він був одним з найкрутіших саперів - мабуть, всього фронту. Робив унікальні скульптури, в тому числі пам'ятники, з уламків, гільз та іншого залізяччя, і дуже багато фотографував війну. Планував зробити виставку своїх робіт, але не міг, бо не вилазив з передка. У нього не залишилось нікого з близьких, і він багато років мріяв про власну сім'ю. Зрештою зустрів своє кохання, одружився і через 10 днів зник безвісти у бою. Повідомляли, що він загинув. Але немає живих свідків, що бачили тіло, тож дружина і друзі ще сподіваються...  Він був офіцером ГУР, розвідником від Бога. Мав акторський талант і навіть зіграв роль у кіно. Невисокий, шебутний, спортсмен без шкідливих звичок, він вештався окупованими містами, удаючи місцевого алкаша, і слухав розмови російських військових. Їздив за даними про противника у вже окупований Крим. Зрештою потрапив у полон - і аж до звільнення, задля якого провели мініспецоперацію, вороги не дізналися, хто він такий. Мав очолити добровольчий розвідбат, але пізньої осені 2014-го загинув, підірвавшись на міні.  Худорлявий і дуже емоційний, він був талановитим музикантом. Не підлягав мобілізації через поганий зір, тож спочатку пішов у добробат, показавши рідним фіктивну повістку. Потім був кулеметником у морській піхоті. Просто в окопах щодня грав на скрипці. У березні 22-го, поранений, до кінця прикривав вихід своїх з оточення, а потім зміг самостійно дістатися медиків. Після одужання повернувся на фронт і невдовзі загинув під Пісками. Незадовго перед тим в бою загинув його батько. Він був хорошим штабним працівником - з тих, хто "на ти" з оцими тоннами огидної, але неминучої макулатури, всіма отими розслідуваннями та іншою фігньою,  від якої у більшості людей тьмяніє в очах і з'являється блювальний рефлекс - але хтось мусить це робити, і він справлявся. Не мав комплексів і з задоволенням носив на рукаві велетенський шеврон "Штабний щур". Написав гумористичну книгу про Українську Паперову Армію. Опинився в оточеному Маріуполі. Потрапив у полон. Вдома його чекають молода дружина і маленький син. Вони знають, що він живий - і більше нічого.  Як там у Ольжича: "Їх душі - горіння і криця - У нашому завжди гурті - Братів по далеких в'язницях І тих, що упали, братів". У День захисників і захисниць України - і не лише цього дня - згадаємо їх, кожен своїх -  загиблих, полонених, зниклих безвісти, яких продовжують чекати їхні близькі і побратими. Поки їх пам'ятають - вони живі. Поки за них борються - у них є шанс. Поки вони є - ми стоїмо. <img alt="" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/307000_308000/307457_385718152_6709538449103799_3432271154233599948_n_new_960x380_0.webp" title=""> На фото: Роман БАРВІНОК (Скрипаль) Загинув 20.08.2022 Кадр з відео Анатолія СТЕПАНОВА Джерело Про авторку. Олена Білозерська, офіцер ЗСУ, волонтерка, блогер Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю