Днями він заявив, що остаточно ухвалено рішення про розміщення 7-8 липня тактичної ядерної зброї на території Республіки Білорусь. "Щодо найбільш чутливих питань, про які ми з вами домовлялися, все йде за планом. Ви знаєте, 7-8 липня закінчується підготовка відповідних споруд. І одразу ж розпочнемо заходи, пов'язані з розміщенням на вашій території відповідних видів зброї. Так що все за планом, все стабільно", — заявив він. Схоже на те, що російський диктатор продовжує грати на підвищення ставок, демонструючи світовій спільноті ефективність, на його думку, гри м'язами. Варто зауважити, що тактично це переміщення нічого не міняє,  якщо брати до уваги радіус ураження зброї. І все це варто розглядати, як елемент військово-політичного тиску. В першу чергу — на країни Заходу, насамперед — на Польщу та країни Балтії. Чому мова йде саме про 7-8 липня, бо російське керівництво добре розуміє, що можливі сценарії розвитку подій на театрі бойових дій  в Україні припаде саме на кінець червня —  липень. Тому саме з цією метою створюється додаткова зона військово-політичної напруги безпосередньо на кордонах з країнами НАТО. Читайте також: Лукашенко і ядерна зброя: Заходу байдуже Отже, це — якщо не прямий примус до миру, то прямий натяк на те, що НАТО повинне уповільнити темпи військово-технічної співпраці з Україною, або відповідно натиснути на український політичний провід з метою до перемовин. Тем більше, що вся ця риторика щодо переміщення тактичної ядерної зброї лунає на тлі так званих мирних ініціатив, які активно продукуються на світовій арені. При цьому це робиться політичними лідерами, які напряму чи опосередковано афільовані до Росії. Крім того, 11-12 липня відбудеться саміт країн НАТО у Вільнюсі. На ньому Україна очікує конкретних рішень щодо свого шляху до вступу в Альянс. Вже пролунали заяви представників країн Заходу та НАТО, які свідчать про те, що Україна після саміту НАТО залишиться задоволеною. Я вважаю, що це може бути той же статус основного союзника США поза НАТО,  який дозволяє постійно отримувати військово-технічну допомогу незалежно від змін адміністрації в США. Статус союзника дозволить Україні отримати військовий вишкіл та допомогу, включно з прискоренням продажу та лізингу військового обладнання. Саме тому, цю проблему треба розглядати в комплексі, а не як окремий епізод безпосереднього переміщення. Читайте також: Путін перебуває в паралельній реальності й не контролює хід вигаданої ним "спецоперації" Щодо наслідків самого переміщення, то країни Заходу вже заявили про те, що вони не будуть міняти своєї ядерної стратегії. Ба більше, вони не бачать загрози застосування ядерної тактичної зброї. Варто говорити й про те, що сама Російська Федерація злякалася своєї рішучості: під час підписання самої угоди про розміщення тактичної ядерної зброї заступник міністра закордонних справ від імені своєї країни заявив про те, що ця зброя ніколи не буде застосована. Водночас виключати абсолютно такий крок з боку диктатора не можна. Але, менше з тим, все ж таки є надія, що Російська Федерація добре розуміє можливі наслідки для себе після застосування цієї зброї проти міста Києва чи інших населених пунктів на території України. Спеціально для Еспресо Про автора. Дмитро Снєгирьов, оглядач Еспресо Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю