Але спершу, для контексту — про атмосферу та аудиторію, бо важливо не лише, що говорять, а й де. Офіс RUSI знаходиться у Вестмінстері, поруч з Банкетним будинком Королеви Вікторії, який та колись дала Інституту в користування (аналітичному центру скоро 200 років!). З одного боку кварталу — міністерство оборони, через будинок — воєнний офіс Вінстона Черчилля, сусідня вулиця - Downing street, а там і FCDO. Були представники провідних аналітичних центрів, співробітники Foreign Office, політики, декілька українських дослідників/аналітиків/лобістів. Був навіть Принц Едвард, який є президентом RUSI, що мене трохи заскочИло (на фото він ліворуч). Порадів, що таки взяв крават і добре начистив мешти — речі, про які за останні два роки я майже забув. Не знаюся на протоколі, але, мабуть, присутність члена королівської родини — це і про важливість української теми й про вагу самої Мелінди Сіммонс, яка представляла Британію в Україні у такий складний і відповідальний час. Читайте також: Чи можна перемогти "рускій мір", коли на фронті його зупиняє ЗСУ , а всередині країни він недоторканий Ексамбасадорка почала з короткої розповіді про свій досвід в Україні — людяної та особистої розповіді, кілька разів голос видавав її щирі переживання, більше, ніж очікуєш від дипломата на публічному заході. Потім була сесія запитань і відповідей. Багато запитань, спрямованих на те, щоб краще зрозуміти, що зараз відбувається в Україні у внутрішній політиці та суспільстві, яка динаміка процесів. Деякі відповіді були доволі прямі, деякі — дипломатично розлогі. Спробую передати максимально близько до суті й безоцінково, але не гарантую 100% точності, це все ж мій переказ, а не цитування. Наполегливо прошу журналістів/редакторів не висмикувати наведене нижче, як цитати. Одне з перших запитань було про двосторонні стосунки України з сусідами, у тому контексті, що до війни не всі з них були простими (напр. проблеми з мовами навчання меншин), і чи є підстави очікувати покращення після війни. Пані Сіммонс відповіла, що тут все неоднорідно. У випадку Угорщини ця проблема є дуже інструменталізованою і покращення за Орбана очікувати не варто. Але вона бачить у Зеленського щире бажання розв'язувати історичні проблеми, і спільна участь у пам'ятних заходах з президентом Польщі — тому приклад. Далі я запитав про те, чи є у Заходу страх сценаріїв endgame, у яких Росія стає нестабільною державою, і наскільки цей страх впливає на політику підтримки України у війні. Відповідь — не варто узагальнювати "Захід". Є вісь Baltic-Nordic states (включно з Польщею), вага голосу яких зросла. Є країни, залежні від зерна та інших ресурсів. Є Франція, Макрон, який радикально поміняв свої припущення щодо Росії після вторгнення. Україна робить чудову роботу, з огляду на дуже обмежені дипломатичні ресурси, щоб міняти ці припущення в інших країн. І результат (позиція по endgame) залежить від взаємодії між групами країн. Читайте також: Про специфічну дипломатію Подоляка Далі Мелінда Сімонс сказала, що нам (в сенсі британцям), потрібно думати не про горизонт 3-5 місяців, а про горизонт 3-5 років. І саме на цьому горизонті планувати гібридну підтримку України — військову, економічну, політику повернення дітей (вочевидь — депортованих, до цієї теми поверталися кілька разів) та інші аспекти. Наголосила, що Росія продовжує гібридну війну і реакція теж має бути гібридною — потрібно докладати всіх зусиль, щоб фіксувати всі елементи гібридної війни, озвучувати їх на міжнародних майданчиках і реагувати. Далі було запитання про те, чи бачить вона ознаки "тріщин" в українському уряді, ознаки ослаблення у внутрішній політиці. Відповідь — вона не думає, що уряд розділений (ще раніше пані Сіммонс відмічала, як добре Україна добре справляється з безпрецедентною задачею урядування під час повномасштабної війни). Розділяється парламент. Проблема в тому, що чим більше триває стан війни, тим більше рішень буде виходити за рамки того, що продиктовано потребами війни. Тому Зеленський має думати про лібералізацію, де це можливо, наприклад — лібералізацію медіа (!). Додала, що найкраще, що може зараз робити Британія, це продовжувати підтримку громадянського суспільства (яке залишається активним контролером/балансом влади). Було запитання про особисті враження від Зеленського. Пані Сіммонс зауважила, що хоча про нього часто говорять, як про колишнього коміка, але він був успішним підприємцем, і "he dose have a head for business". Поділилася враженням, що на момент вручення нею Зеленському вірчих грамот їй здалося, що він ще до кінця не усвідомив своєї ролі ("I don't think he thought it through"), але потім це змінилося. Читайте також: G-20: Росію випхнули з потяга цивілізації Сказала, що ще довго будуть запитання, чи Зеленський оточив себе правильними людьми, але у неї жодного разу не було сумнівів, що він щиро прагне змінити країну на краще. Далі було запитання про політичну ситуацію після війни, про те, наскільки розділеним буде суспільство, і що буде з корупцією. Пані Сіммонс відповіла, що не бачить втрати єдності суспільства чи ознак, які б вказували на це в майбутньому. Сказала, що ростиме роль ветеранів війни. Що є багато нових героїв. Старі олігархи пішли й не факт, що вони зможуть повернутися в Україну та політичне життя. Є менш помітні нові олігархи, які точно будуть спокушені грошима на відбудову. Є нові люди з громадянського суспільства і з місцевого самоврядування, які проявили себе відповідальними лідерами у складний час. Тому вона очікує, що політика стане більш розмаїтою ("diverse") і це добре. Сказала, що поки не можна сказати, чи буде менше корупції одразу після війни, але толерантність до корупції буде ще меншою тому корупціонери не зможуть продовжувати так, як раніше. Читайте також: Безлімітна війна Окремо приділила увагу російським злочинам насилля проти українських жінок — сказала, що "there is nearly not enough outrage" у світі щодо цієї теми, і що в України бракує ресурсів, аби належно розслідувати ці злочини, яких дуже багато. Після публічної частини подякував пані Сіммонс за все, що вона зробила для України. Нам пощастило, що в цей час Британію в Україні представляла така людяна і небайдужа людина, яка стільки зробила для міжнародної адвокації нашої підтримки. І ще. Попереднього разу наживо бачив пані Сіммонс перед самою війною — у грудні 2021, на церемонії "Книга року" від BBC (наша з Танею "Швидконіжка" тоді потрапила у шортлист найкращої дитячої книжки). Їхав учора із зустрічі й думав, який це емоційний тягар — знати, що в найближчі місяці почнеться війна на знищення України, дивитися на повну залу, вітати авторів українських книжок, тиснути їм руки й не мати можливості нічого змінити... Джерело Про автора. Юрій Гайдай, експерт Центру економічної стратегії Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю