Детальніше про те, скільки коштує для студента-медика підготовка на кафедрах медицини катастроф та військової медицини та чому для лікаря на фронті важливе звання офіцера медичної служби - у матеріалі Еспресо. В українських вишах до середини вересня триває прийом документів на військові кафедри. Два роки навчання на "воєнці" і студент чи студентка отримають разом з дипломом про вищу освіту також звання офіцера запасу. Офіційно, аби потрапити на таке навчання студенту-четвертокурснику треба пройти конкурс. Однак у розмові з викладачами військових кафедр у різних вишах виявилось, що беруть майже усіх, бо охочих бракує. І відлякує студентів не стільки боязнь бути мобілізованим, скільки ціна за навчання – понад 20 тис. грн за два роки. Тобто в Україні на другому році війни держава не фінансує підготовку офіцерів запасу на військових кафедрах. Лікар без звання офіцера не може бути військовим лікарем Чи не найскладніша ситуація з підготовкою офіцерів медичної служби. Свого часу військова підготовка у медичних навчальних закладах – чи то медучилищах, чи то медуніверситетах була обов’язковою. Згодом її зробили добровільною, а потім зникло державне фінансування такої підготовки. Скажімо, в Одеському національному медуніверситеті два роки навчання (2023 –2025) обійдуться у 20 590 грн. У Львівському – 21 тисяча гривень. Але військових лікарів нині критично не вистачає. "Ми писали звіти всюди, куди тільки можна, що під час війни повинна бути безплатна підготовка для усіх студентів-медиків. Принаймні для тих, хто навчається на бюджетній формі. І знаю, що з інших вузів, і не тільки медичних, також такі пропозиції надходили. Але цього року підготовка за програмою офіцерів запасу ще платна, – розповів "Еспресо" підполковник медичної служби, який викладає на кафедрі медицини катастроф та військової медицини. – Знаю, що робота у цьому напрямку триває, але треба багато погоджень різних міністерств – освіти, охорони здоров’я, міноборони, внести зміни у деякі закони, зрештою, закласти гроші у бюджеті. Ми сподіваємось, що принаймні з  наступного року підготовка офіцерів запасу медичної служби буде безплатна".  За словами викладача, є спеціальна програма підготовки офіцерів запасу медичної служби. Вони вивчають військову хірургію, військову терапію, військову епідеміологію, організацію медичного забезпечення військового підрозділу – на звичайному медичному (лікувальному) факультеті цього не вивчають.  <img alt="Військові лікарі РФ" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/281000_282000/281951_vijsxkovi_likari_RF_new_960x380_0.webp" title="Військові лікарі РФ"> Фото: З відкритих джерел   "Усі ці знання потрібні, аби виконувати обов’язки військового лікаря. Але в армії важливе також звання. Лікар, який не пройшов військову кафедру, – це просто людина без військової спеціальності, – каже підполковник медичної служби. – Маємо абсурдну ситуацію: держава витратила багато грошей на підготовку лікаря (шість років), але якщо таку людину мобілізовують, то відповідно до уставу її не можуть призначити на посаду військового лікаря. У кращому разі він може бути бойовим медиком, але може взагалі служити не за фахом  – кулеметником, сапером. Це нераціонально. Але такі випадки є. Буває, що досвідчений лікар на фронті виконує обов’язки лікаря, але числиться гранатометником". На фронті бракує медиків усіх рівнів "Я не лікар. Свого часу закінчила медичне училище, прийшла в бригаду солдатом на посаду санінструктора. Наразі маю звання молодшого сержанта і є головною сестрою медичної роти. Але потреба у медиках всіх рівнів від бойових до лікарів на фронті (як у бригадах, так і в передових хірургічних шпиталях), величезна, – каже депутатка Львівської міської ради Тетяна Шевченко. – Річ у тім, що лікар, який не пройшов навчання на військовій кафедрі та, відповідно, не має офіцерського звання, не може обіймати посаду лікаря, оскільки військовий лікар має бути офіцером. Він може бути санінструктором, фельдшером, бойовим медиком. Звичайно, лікар на посаді бойового медика, санінструктора чи фельдшера – це знахідка для роти. Але лікар мав би бути саме лікарем. Тому, якщо студент-медик має бажання пройти навчання на військовій кафедрі, – йому потрібно сприяти. Зараз в часі війни ця підготовка має бути безоплатною". За словами Тетяни Шевченко, можливо варто передбачити, що студент, який за бюджетні кошти проходить навчання за програмою офіцерів запасу, зобов’язаний підписати контракт з ЗСУ – терміни, умови тощо, все це потрібно розглядати в розробці таких програм.  "Однозначно, потрібно дати можливість всім студентам вишів пройти підготовку на військовій кафедрі, – каже Тетяна Шевченко. – Хоча, хочу сказати, що лікарі, які вже служать в лавах ЗСУ, можуть пройти офіцерські курси, отримуючи можливість здобути це звання".  "На військовій кафедрі студентам мають пояснити, що військова медицина і цивільна – велика різниця" Військовий лікар та лідер панк-гурту "Бетон" Андрій Жолоб переконаний – нині підготовка на військових кафедрах у медичних вишах повинна бути не лише безплатною, а й обов’язковою. Утім, сам формат підготовки треба осучаснити. "Як на мене, військова кафедра має бути обов’язковою не просто. Дефіцит медиків на війні – величезний. Добровольців з цивільної лікарні, які хочуть прийти й нам допомагати, небагато, – каже Андрій Жолоб. – Я закінчував медичний університет ще тоді, коли військова кафедра була обов’язковою. Чи дала щось мені ця підготовка? Ми маршували по плацу, я, як музикант, ходив з барабаном. Ми дізнавались про склад старих радянських аптечок, про джгути Есмарха. Тобто це була застаріла система, яка дала лише ярличок "молодший лейтенант запасу". Але вже з розгортанням повномасштабної війни я, потрапивши на фронт, отримав можливість бути не на фельдшерській посаді, як людина без кафедри, а відразу на посаді лікаря медичної роти.  Однозначно тепер підготовка медиків на військових кафедрах має бути безкоштовною, бо ми заходимо у режим тривало воюючої країни. Лікар має розуміти, що у будь-який момент він може стати військовим лікарем". За словами Андрія Жолоба, випадки, коли цивільний медик без "воєнки" потрапляє в ЗСУ на посаду, взагалі не пов’язану з медициною, непоодинокі.  "Я витягнув двох хлопців з військової частини з посад гранатометників – один лікар-анестезіолог, другий фельдшер швидкої з величним досвідом. Мені просто вчасно дали про це знати. Я написав рапорт і їх перевели до мене. У нас працює крутий парамедик на посаді водія, – каже лікар. – Ідеальний варіант – дати можливість лікарю пройти короткі курси, аби отримати офіцерське звання. Я теж після мобілізації потрапив у навчальну частину, де мені пояснили, що мене чекає як офіцера медичної служби. Ми поїхали в київський госпіталь попрацювати в операційних з осколковими, кульовими пораненнями тощо. Щодо підготовки на військовій кафедрі, то її треба суттєво оновити. Військова кафедра повинна давати як окрему офіцерську освіту, наприклад, банальне розуміння як розбиратись з топографічними картами (з цим біда).  Військова кафедра мала б пояснювати, чим відрізняється військова медицина від цивільної – це дві великі різниці. Цивільний хірург, прийшовши на фронт, переважно не розуміє, що відбувається. Його вчили працювати у гарних, акуратних умовах, а тут навколо падають ракети тощо. І третє – як на мене, на військових кафедрах зі студентами мав би працювати військовий психолог. Просто аби пояснити, що таке психологічна адаптація до роботи за 3-5-10 км від фронту". 

Читати повністю