Багато років тому один ветеран-унсовець сказав мені, що ніколи не взяв би до бойового підрозділу жінку. Аргументував приблизно так: все, що вміє жінка, вміє й чоловік, при цьому хлопець майже завжди буде фізично сильніший і з ним не виникне проблем у побуті, як-от необхідності одному бійцю ходити в туалет окремо від інших.  Однак, є принаймні одна річ, в якій хлопці дівчат ніколи не замінять. І йдеться тут зовсім не про здатність народжувати дітей, а про те, що необхідне саме на війні.  Отже, налаштовуємось на позитив і читаємо далі. Коли наш підрозділ буває на ППД, ми щоранку бігаємо 3 км. Ті, хто тимчасово за станом здоров'я не можуть бігати, займаються в цей час іншою фізичною активністю. Особисто я, якщо чесно, ці пробіжки здебільшого сачкую, і на це закривають очі, бо знають, що я щовечора бігаю по 6-8 км (один раз вже пробігла і 10). А зранку не можу, зранку в очах тьмяніє і на потилицю тисне, а в голові одна думка - як сповзти по стіночці й доспати, можна навіть у вертикальному положенні. Але іноді, з моральних міркувань, я себе пересилюю і бігаю разом з усіма. І помітила одну цікаву річ. У хлопців різні фізичні кондиції. Є професійні спортсмени, які одразу чухнули вперед — і нема їх. Прибігають першими завжди ті самі 3-5-10 людей. А всі решта розтягуються в неструнку колону довжиною на пів маршруту. І біжать собі, хто як може.  Так от, коли я уперше бігла разом з усіма, вони ще цього, здається, не вкурили і бігли у своєму звичному темпі, ну, і я з ними, прибігла десь в останній третині, але далеко не останньою (а бігаю ж, самі розумієте, повільно). А потім вони мене "помітили". І почалося.  Боєць може бути немолодим, у нього може бути зайва вага або недоліковані травми чи поранення. Але справа честі для нього - обігнати мене. От буквально для кожного. Вони або викладаються одразу, або, навпаки, економлять сили, а ближче до кінця роблять ривок і обганяють мене. В результаті весь батальйон - певніше, та його частина, кому важко або хто лінувався - почав бігати набагато швидше. Таким чином, одна жінка, яка повільно собі біжить в міру своїх можливостей, підіймає рівень фізпідготовки цілого бату. На бойових, завжди й всюди, відбувається те саме. Ну, в нас усі добровольці, боягузів завідомо нема. Але в цілому по війську боягузи й просто нерішучі, звісно, трапляються. Але проста присутність поруч жінки обертає їх на Рембо. Так влаштована чоловіча психологія. Жоден найкращий командир не мотивує бійців так, як звичайна дівчинка. А якщо дівча ще й мале й худе - взагалі джекпот. Джерело Про авторку. Олена Білозерська, офіцер ЗСУ, волонтерка, блогер Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю