Нам дають F-16. Пілоти будуть навчені, інфраструктура підготовлена. Але суспільство знову сподівається на якусь ідеальну зброю, яка принесе Перемогу. Немає ідеальної зброї. Як свого часу молились на джавеліни, а потім на Цезарі та Краби, а потім на Хаймарси та Seeshadow, Патріоти та Гепарди, потім на Леопарди та Бредлі тощо... Ця війна поглинає все. Стоїть питання у кількості надаваного, витраченого, можливості виробництва нового озброєння, ремонту та забезпечення в логістиці, інфраструктурі. А також навчених розрахунків та техніках. Читайте також: Не всяке завершення війни є перемогою А ще є питання в тактиці застосування та забезпеченні бою. Ця возня, війна, надовго. Світ не виготовляє стільки зброї та боєприпасів, скільки нам потрібно для Перемоги. А тому маємо мати локалізацію виробництва своєї зброї, мати інтернаціональне виробництво боєприпасів, а ремонт техніки тут. Маємо мати свою зброю:Стугни, Нептуни, Корсари, Богдани, Лелеки, Буковелі, Ноти — перераховувати можна довго. Наша війна потребує глобальних ресурсів, як матеріальних, фінансових так і управлінських. Ця війна — війна ресурсів. Читайте також: Про Чернігів вже забули? Ми не можемо втрачати жодного інженера в Чернігові, жодного інженера мобілізованого піхотинцем, жодного підприємства, що ефективно завозить або виробляє зброю, жодну копійку, що іде на артилерійський постріл чи безпілотник — неефективно. Інакше ми програємо війну, а отже помремо як країна. А маємо перемогти. Джерело Про автора. Мирослав Гай, актор, волонтер, воїн ЗСУ, керівник благодійної організації "Фонд "Мир та Ко". Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю