Прийшла до лікарні, де моя подруга відновлюється після тяжкого поранення на фронті вже багааато місяців, але ми сиділи на лавці, влаштували пікнік зі шкідливими смаколиками, що курʼєри охоче везуть до лікарні з військовими, сміялися. Поруч із цією жінкою я завжди відчуваю найчистішу радість, як в дитинстві. Читайте також: Нам не пощастило жити всередині історії А сьогодні впала в емоційну яму, аж на дно. Ну, бо сміялася вчора? На тобі новини, ще і ще подача в лице. Ось ракета вбила дитину на Франківщині. Ось вірш мого давнього знайомого, виставлений його дружиною; де сам автор, який зник на полі бою, поки не відомо. Ось новина, що на окупованому Джарилгачі вогнем знищена вся заповідна зона. І все разом накрило так… Звісно, війна колись закінчиться (або перейде в іншу форму). Але навряд чи вона колись справді закінчиться всередині нас. Джерело Про авторку. Ірина Цілик, українська кінорежисерка, письменниця, авторка поетичних і прозових творів. Член Українського ПЕН Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю