Зараз ви перебуваєте з певною місією в Україні. Як ви оцінюєте підготовку України по багатьох різних напрямках за якими країна має готуватися до складних осінніх сценаріїв. Наразі це дуже складний момент, тому що я не думаю, що з точки зору підготовки було зроблено стільки, скільки хотілося б. Але з дискусій я відчуваю, що в суспільстві та в уряді дедалі більше з'являється розуміння, що це може бути довга війна. І вірогідний сценарій на осінь включає можливість того, що ми не прорвемося. І що це просто стане довгим повільним просуванням на південь. І це найголовніше. Наші люди недостатньо готуються до цього, тож якщо ми хочемо продовжити цю боротьбу взимку, нам потрібно набагато більше живої сили, набагато більше підготовлених солдатів. Щодо мого візиту в Україну, до Києва, де я зараз і знаходжусь, скажу, що я приїхав сюди, щоб побачити фінських офіцерів запасу, які готують українських сержантів та інструкторів на полігоні. Я уже мав нагоду побачити полігон, поспілкуватися з командиром полігону і поспостерігати, як фінські солдати проводять тренування. Я пересвідчився, що тренування проходять дуже успішно та на дуже високому рівні, і сподіваюся, що Фінляндія продовжить надсилати своїх інструкторів. Вони є волонтерами, і фактично всі є офіцерами запасу. Деякі з них були на передовій, воювали у складі міжнародного легіону, потім поїхали додому до Фінляндії, а відтак повернулися, щоб тренувати українських солдатів. Мені було дуже приємно бачити процес на власні очі. А вчора я мав нагоду поспілкуватися з офіцерами Сухопутних військ про те, що я побачив, і про те, як ми можемо покращити підготовку на полігонах. Це ключові речі, які я робив, і завтра я проведу ще кілька зустрічей. Давайте поговоримо про сценарій потенційної довгої війни. Росіяни можливо готуються до потужного контрнаступу наприкінці осені. Складно відповісти, тому що це залежить від того, скільки солдатів вони зможуть знайти і наскільки якісно вони зможуть їх підготувати. Я маю на увазі, що зараз у них немає запасних солдатів. Лінія фронту досить тонка, навіть незважаючи на те, що вони наступають на північ і навколо Бахмута, вона все ще набагато тонша, ніж була раніше. У них значно менше артилерії, ніж було раніше. Тож головне, що вони зможуть залучати - це тіла живих людей, м'ясо, якщо хочете. І навіть якщо вони поповнять свій людський ресурс, що вони намагатимуться зробити? Не думаю, що вони будуть готові до осені, радше ближче до середини зими. Але тоді вони будуть блокувати живою силою наступ на півдні, намагаючись створити більше точок наступу на півночі країни, адже їхня мета на північному сході - відтягнути всі наявні резерви з півдня, щоб оборонятися в районах на північному сході, навколо Бахмута і далі на північ. І якщо їхнє підкріплення солдатами виявиться достатнім, то, можливо, вони зможуть відкрити ще одну лінію фронту навколо Харкова і Сум. Втім важливо, що у них немає підготовлених солдат, у них є лише тіла, а це означає, що чим більше Україна зможе підготувати і навчити, тим більше шансів у них зупинити прорив звичайних мас. Від Росії чогось розумного очікувати не варто. Це будуть повільні і постійні вбивства, тому що це все, на що вони здатні в даний момент. А яка ситуація із наданням Україні критично важливої військової допомоги, особливо тієї, яка може вразити логістичні центри росіян? Якщо говорити про літаки F-16, то ніхто не знає, коли вони з'являться. Це таємниця, яка ретельно охороняється, і про яку не відають ані спеціальні радники, ані будь-хто інший. І на це є вагомі причини, адже Росію слід заскочити зненацька, а не коли вона в повній бойовій готовності. Винищувачі F-16 будуть використані несподівано і домінуючим чином, для цього слід бути обережними висловлюючись про те, коли це станеться. Що стосується ракет дальнього радіусу дії, то вони однозначно будуть. Я не знаю коли, але ви точно їх отримаєте. Хочу сказати одну важливу річ: для мене найважливішим є не просто здатність влучати боєприпасами в тил противника, а здатність піхоти здійснювати прорив. Для цього піхота також потребує кращого обладнання, більше приладів нічного бачення, більше БПЛА і більше можливостей для непрямого вогню. Суть у тому, що вам не вдасться дістатися до Мелітополя і Криму на F-16. І далекобійна зброя туди не досягне. Туди можна дістатися лише піхотою. І на даний момент ця піхота дуже добре воює, але якою ціною.  Отже, якщо ви хочете прорватися до Криму і розбити Росію, необхідно краще екіпірувати піхоту. Погоджуюсь, що F-16 нададуть потужну повітряну підтримку. Це майже напевно зупинить польоти російських літаків, але не зупинить безпілотники. F-16 не зупинять безпілотники. Тому варто змістити фокус на виробництво протидронового обладнання та засобів радіоелектронної боротьби, тому що загрозу з повітря можна ліквідовувати у повітрі. Важливо, що якщо не зупиняти безпілотники, піхота залишатиметься надзвичайно вразливою просуваючись вперед. Має бути баланс у мисленні та діяльності, баланс між великими системами і дрібницями, які потрібні солдатам для того, щоб вижити і воювати. Росія нарощує у великій кількості виробництво не надто технологічних дронів. Україна також повинна збільшувати виробництво дронів. На півдні ЗСУ мають певні успіхи у розбиранні оборонної лінії окупантів. Які там перспективи? Хоча ви кажете, що ми можемо взяти Крим. Реальність така, що Росія ніколи не віддасть Крим, якщо українські солдати туди не зайдуть. Навіть якщо зруйнувати Кримський міст, вони використовуватимуть човни, кораблі та будь-що в намаганнях доставити припаси, тому що це дійсно важливо для Путіна. Солдати в Криму можуть здатися. Але сама Росія не збирається здавати Крим, поки її остаточно звідти не виженуть. А це означає, що ви повинні ввести туди своїх солдатів.  На днях ми бачили першу успішну операцію в Криму. Чи було задіяне ГУР, чи це була морська піхота - не знаю. Але це була перша висадка в Криму з нанесенням втрат противнику. Сподіваюся, що таких операцій буде більше, тому що такі речі створюють напругу всередині Москви. І саме ця напруга потрібна для того, щоб посіяти невизначеність в оточенні Путіна. Тому що чим більшою є невизначеність, тим більша ймовірність, що всередині Москви відбудеться зміна режиму. Адже невизначеність - це те, чого вони бояться найбільше. ЗСУ увійде в  Крим. У цьому немає жодних сумнівів. І ви маєте рацію, поки ми не відвоюємо Крим, завжди будуть проблеми з експортом зерна, з портами в Одесі та з усім іншим. Неможливо забезпечити безпеку поставок для України з Чорного моря не контролюючи Крим, і це дуже важливо. Росія намагатиметься сповільнити все на півдні, зосередивши якомога більший наступ на північному сході. Це буде справжнє випробування для Генерального штабу. Можливо, вам доведеться втратити деякі позиції на півночі, але південь зараз важливіший. Нещодавно в Україну приїздив начальник генштабу Великої Британії адмірал сер Ентоні Радакін. Що він привіз Україні чи про що приїхав поговорити? Першою темою для обговорення завжди є те, як просувається війна, тому що Британія хоче мати чітке уявлення про те, що відбувається, і особливо про те, що відбувається з допомогою і системами, які Британія вже надала. Нещодавно ми надали танки Chieftain, а також САУ AS 90, які є справді чудовим обладнанням, і я знаю, що вони вже задіювались в кількох місцях. Тож адмірал хотів дізнатися про це. Він також почути від Залужного, чим можна допомогти Україні? Яке потрібне обладнання? Яка необхідна підтримка? Я маю на увазі, що Британія уже підготувала 20 000 українських військових, що є величезним обсягом роботи. Значна частина нашої армії залучена до підготовки українських солдатів. Останнім часом бойовий вишкіл проходять морські піхотинці, підготовка яких є досить тривалою і складною.  Зрештою, британський міністр оборони хотів запевнити Залужного, що Британія залишиться з Україною і нікуди тікати не збирається. Я не чув жодних розмов про те, що Британія втомилася. Ми розуміємо, що є певні проблеми з корупцією та підготовкою, що не вистачає боєприпасів. Сполучене Королівство робитиме все можливе, щоб продовжувати підтримувати Україну доти, доки це буде потрібно. І для цього є міжпартійна підтримка в парламенті. Йдеться не про одну партію, а про всі палати парламенту, які дуже позитивно налаштовані щодо підтримки України. Тож це були його головні меседжі. Наскільки масованими можуть бути восени ракетні та авіаційні атаки? Можливо у вас є припущення як будуть діяти росіяни восени? Як вони можуть використовувати зібрані ресурси? Їхня мета вам чудово відома - створити терор. Вони також розуміють, що оборона Києва зараз дуже сильна. Але вони та їхні шпигуни в Україні будуть шукати слабкі місця, зокрема міста, які не мають такої хорошої протиповітряної оборони. І я думаю, що з настанням осені і зими, коли вони активно атакуватимуть, вони намагатимуться поширити терор якомога дальше. Запоріжжю та Дніпру довелося нелегко, але росіяни в якості своєї мішені розглядатимуть і інші міста, на які вони ще не нападали. Минулого року основний удар припав на енергосистему. Підозрюю, що з настанням зими, вони знову почнуть концентруватися на електроенергії. Але доти все буде так, як зараз. До осені вони будуть вражати школи, готелі, лікарні, а потім знову повернуться до енергетичного сценарію. Як, на вашу думку, повинні діяти українські військові, коли вони завдають удари по військовій інфраструктурі ворога? Чого за сьогоднішніх обставин росіяни бояться найбільше? А також чого бояться наші союзники, які так довго затягують питання із виділення авіації? Тут багато питань, які потрібно розкрити. По-перше, ви маєте мати конкретну стратегічну цінність від атак по об'єктах на російській території. Немає жодної цінності в тому, щоб просто знищити один літак. Це всього лиш тактична атака. І якщо ви збираєтеся запустити безпілотник в Росію, немає сенсу здійснювати тактичну атаку лише на один літак. Це взагалі не впливає на хід бою. У Росії є ще сотні літаків, які вона ще не задіювала. Набагато важливіше робити Росії такі речі, наслідком яких буде закриття цивільних аеродромів. Ми вже проходили через це. Якщо ви почнете атакувати цивільні аеродроми, неважливо де, то всі авіакомпанії повинні припинити польоти. Це мало б значний вплив на Росію. Достатньо закрити три-чотири важливі місця поблизу кордонів, до яких ми можемо дістатися за допомогою безпілотників, і вся міжнародна підтримка польотів літаків в Росію і з Росії кардинально зміниться. Це матиме величезний ефект. Тож нам потрібно більше зосередитися на розумінні того, якого ефекту ми хочемо досягти. Коли дрон влучає в якусь висотку у Москві, це може викликати певний жах, але це також може загартувати росіян, і їхнє завзяття вбивати українців може розгорітися. Необхідно націлюватись на руйнування бізнесу та їхнього способу життя, бо це набагато важливіше, ніж просто вражати кілька невеликих цілей. Чого бояться у Вашингтоні, Брюсселі і Берліні? Спочатку вони боялися ядерної атаки, але я думаю, що зараз уже ні. Люди розуміють, що з боку Путіна було б надзвичайно нерозумно вдатися до ядерних дій, що могло б мати більший вплив на всіх його олігархів та їхні сім'ї, які живуть в Європі та Америці. Він не може дозволити собі підставити їх. Ядерний варіант - це нерозумний варіант, тому що тактична ядерна зброя кардинально не повпливає на зміну поля битви. Адже вона ніколи не була призначена для цього.  Щодо стратегічної ядерної зброї, то вона може змінити у світі все. Важко уявити, що такі країни BRICS, як Бразилія, Китай, Південна Африка та Індія хотіли б стати свідками ядерної перепалки. Світ не готовий до цього, і вони не готові до цього, і вони будуть говорити про це Росії та Путіну. Тому гадаю, що цей варіант не актуальний. Як на мене, більше за ядерну зброю Америка боїться того, що буде далі. Що ж буде далі? Росія розпадеться, і ми побачимо вісім країн з ядерною зброєю? Чи можливо вісім чи дев'ять народів, з якими нам доведеться мати справу? Особисто я вважаю нерозумними такі побоювання, тому що держави Центральної Азії фактично принесли стабільність в регіон. Так само було б і якби розпалася Росія. Ми побачили б стабільність у регіоні з боку багатьох з цих країн, тому що вони насправді хотіли б мати хороші відносини з Заходом, замість того, щоб з ним воювати. Отже, побоювання Америки щодо розпаду Росії є безпідставними. Ситуація була б значно кращою за ту, в якій ми перебуваємо зараз. Але проблема в тому, що США знаходяться дуже далеко від Європи, і, можливо, у них немає того відчуття, яке є у багатьох людей в Європі, країнах Балтії та Україні щодо того, що відбувається зараз і щодо майбутнього. Що, на вашу думку, буде відбуватися в російському командуванні після загибелі Пригожина та інших вагнерівців. У будь-якому разі Пригожина уже точно не буде. Він або мертвий, або живий, втім якщо він живий, його ми більше не побачимо. Не думаю, що він живий, але якщо все це змова, то він не буде висовуватися, витрачаючи тихенько свої гроші, живучи десь в Африці. В Росію дорога йому закрита, тому що є занадто багато людей, які хотіли б його вбити. Навряд чи вагнерівці так просто перейдуть під командування Міністерства оборони Росії. З військовими їм завжди було нелегко. Їх недолюблювали, тому що вони в чомусь кращі солдати. Вони сильніші, жорстокіші, і на них не діє військова дисципліна. Вони були вірними псами Пригожина і його начальства. Нам залишається очікувати, що ж з ними зрештою станеться. Сьогодні я прочитав, що дехто з групи Вагнера вже публічно заявив, що хоче помститися. Якщо Пригожина вбили, значить, вони хочуть щось зробити у відповідь. Тож з боку вагнерівців може бути багато цікавого в найближчі дні. Говорячи про Шойгу та Герасимова - це всього лиш пара офіцерів-клоунів. Жоден з них не є якісним військовим офіцером. Шойгу взагалі не військовий офіцер, навіть якщо він носить генеральську форму. Тож ми фактично дивимося на двох людей, які борються за своє виживання. Дивно, що Путін зберіг їх, але це вказує на те, що Путін цінує лояльність набагато більше, ніж ефективність. Цим двом вдалося вижити, жахливо граючи свою роль. Я думаю, що якщо вони так довго протягли, то протягнуть ще трохи довше. І все ж на якомусь етапі люди в оточенні Путіна почнуть говорити, що цього недостатньо. Ми ведемо війну. Ми втрачаємо багато людей. Хоча їм і начхати на людей, але це аргумент. Ми втрачаємо гроші. Саме грошовий аргумент стане ключовим фактором невдоволення. Тож незабаром побачимо, що буде з вагнерівцями, а також якими будуть потуги Шойгу і Герасимова у спробах їх приборкати? Наступні два тижні обіцяють бути дуже цікавими для всіх нас.

Читати повністю