На таких темах акцентують міжнародні видання станом на ранок 22 серпня. Через загрозу повернення Трампа українці нарощують власне виробництво зброї Таку думку у своєму матеріалі сформувало Politico, розповідаючи про те, що український приватний бізнес та волонтери відіграють дедалі більшу роль у швидкому забезпеченні військ необхідною зброєю. Передовсім йдеться про українські безпілотники, зокрема й дрони-камікадзе "Бобер", які, ймовірно, завдають ударів по Москві. Тут видання згадує Сергія Притулу. "Ми не впевнені, що ми до цього причетні", – каже той з милою, але загадковою усмішкою, коли його запитують про цю таємничу нову зброю, пише Politico. І починає розповідь про фонд Притули. "Ззовні його фонд виглядає як звичайна п'ятиповерхівка на тихій київській бічній вулиці. Всередині – це хаотичний людський вулик волонтерів, які готують пакунки та відправляють передачі солдатам на фронт", – розповідає медіа і підкреслює: – Велика кількість молодих, енергійних волонтерів у штабі Притули уособлюють важливий вимір війни: українці дедалі частіше беруть справу у свої руки, коли йдеться про постачання зброї". На думку Politico, в Україні зараз відбувається вибух приватного підприємництва, яке постачає зброю на фронт і нарощує внутрішнє виробництво в найнебезпечніших умовах. Оскільки виробники зброї є головними мішенями для російських крилатих ракет, заводи розподіляють своє виробництво між численними секретними об'єктами. "Відчуття того, що українці повинні взяти ініціативу у свої руки, як шляхом пошуку на світовому ринку озброєнь високотехнологічних приладів, так і шляхом виробництва власної важкої бронетехніки та снарядів, лише посилюється загрозою повернення в Білий дім Дональда Трампа, який стверджує, що Америка не повинна "надсилати дуже багато" в Україну", – підкреслює видання. Попри це, наголошують у ЗМІ, не йдеться про те, що Україна зможе боротися самотужки, хоча б із погляду можливого рівня витрат на оборону, який у Росії майже в 4 рази більший, аніж в Україні планом на 2024 рік. Тому підтримка й іноземна допомога у будь-якому випадку необхідні українській боротьбі. "Але це не привід сидіти склавши руки. Майже вся країна мобілізувалася на національну оборону, і є багато способів, у які приватні постачальники-підприємці зараз виявляються спритнішими, ніж державні гіганти та бюрократи, у забезпеченні солдатів тим, що їм потрібно", – констатує Politico. Видання акцентує на ключовій ролі волонтерів у закупці не лише необхідної готової техніки, але й конкретно комплектуючих до тих самих дронів: "Китай є ключовою частиною головоломки, оскільки міноборони України не може купувати цивільні дрони китайського виробництва напряму. Компанія DJI, що базується в Шеньчжені, більше не продає свої дрони ні в Росію, ні в Україну, тому ключовий трюк полягає в тому, щоб швидко купувати їхню продукцію в третіх країнах або купувати деталі та компоненти за кордоном, які можуть бути зібрані українськими технічними фахівцями". Роль виробників безпілотників, що змінює правила гри, також робить їх мішенню для Росії. Із початком повномасштабного вторгнення українські оборонні підприємства стали першочерговими цілями для російських ракет. Багато з них були розбомблені. Але іншим вдалося переїхати на захід України і розгорнути виробництво. "Щоб вижити в наш час, потрібно бути креативним. Через два місяці після початку вторгнення ми відновили свою роботу, – розповів виданню генеральний директор "Української бронетехніки" Владислав Бельбас. – Нещодавно ми відновили виробництво, попри те, що втратили важливого постачальника комплектуючих. Він зараз перебуває на території, підконтрольній Росії". Також міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олександр Камишин підкреслив, що обсяги виробництва стрімко зростають, але без значної іноземної підтримки неможливо зрівнятися з Росією. Разом із тим у приватних розмовах українські чиновники визнають, що міноборони не справляється із забезпеченням армії, а деякі українські депутати відкрито критикують міністра Олексія Резнікова за його діяльність у сфері закупівель. Натомість на думку Сергія Притули, важко судити міністерство оборони під час війни. "Вони досить успішні, коли йдеться про акумулювання допомоги на міжнародній арені, але мають певні проблеми всередині країни. Я думаю, що міністерство оборони робить те, що може з точки зору своєї відповідальності. Але з такою війною цього ніколи не буває достатньо", – каже він.    <img alt='Безпілотник "Валькірія"' src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/260000_261000/260551_310930961_181423591115044_8886660828043666741_n_new_960x380_0.webp" title='Безпілотник "Валькірія"'> У Куп'янську евакуюють мешканців через нові загрози Україна евакуює цивільне населення Куп'янська, оскільки Росія намагається повернути звільнене місто, пише The Washington Post. "Упродовж кількох тижнів Росія посилювала свої атаки на Куп'янськ, намагаючись повернути місто, яке вона втратила минулого року, коли українські війська відновили контроль після більш ніж піврічної російської окупації, – говорять у WP. – В той час, як Київ зосередив свій останній контрнаступ переважно на півдні країни, Москва намагається закріпитися в інших місцях". Російські війська обстрілюють місця дислокації українців і завдають ударів по цивільній інфраструктурі артилерією, мінометами і авіабомбами, а українські воїни окопуються на позиціях у лісах і на узбіччях доріг та завдають ударів у відповідь.  "На кону – контроль над стратегічним маршрутом військового постачання та залізничним вузлом", – підкреслює видання. Внаслідок майже безперервних обстрілів щотижня гине від 5 до 10 цивільних у місті та околицях. Хоча місцеві чиновники неохоче визнають загрозу другої російської окупації, пише WP, вони кажуть, що більше не можуть гарантувати безпеку людей, які вирішили залишитися. Проте переконати мешканців переїхати виявляється непросто. За словами мера, за кілька днів після наказу близько 2 тисяч людей підписали заяви про те, що вони не хочуть виїжджати і не покладатимуть на місцеву владу відповідальність за те, що станеться далі. За даними міського голови, у самому Куп'янську залишилося лише близько 6 тисяч осіб, а в околицях – 11 800. Тим часом тих, хто погодився виїжджати, евакуюють волонтерські групи. WP ділиться історіями людей, які змушені покидати рідні домівки та землю:  "60-річна Тетяна Скриннікова стояла на вулиці і плакала. Вона планувала покинути свій давній дім минулого четверга, але залишилася ще на день, щоб зібрати картоплю з городу. Одразу після того, як вона закінчила свою роботу, російський удар влучив у сусідній будинок, вбивши її подругу дитинства". Наступного ранку жінка спакувала все, що могло поміститися в машину волонтерів, зокрема і дві ікони, які вона завжди возить із собою, і поїхала до невеликого, безпечнішого містечка, розташованого за дві години їзди від Куп'янська. Містянам постійно наголошують на необідності виїзду, проте багато із них відкладають свої від'їзди так довго, як це тільки можливо. А попри велику небезпеку, ті, хто вирішив залишитися, виглядають непохитними. "На імпровізованому ринку в центрі міста продавці пропонують широкий асортимент товарів: одяг, сонцезахисні окуляри, кавуни, свіже молоко. Вдалині гримить артилерія, але торгівля не припиняється", – описує життя тут WP. Разом із тим, для тих, хто залишився, життя стає дедалі важчим. Цього місяця від удару постраждав центр переливання крові. Інший удар припав на міст, яким цивільні та евакуаційні команди перетинали Куп'янськ. Цей обстріл, ймовірно, ускладнить майбутні зусилля з вивезення цивільного населення та доставки військових вантажів. <img alt="За добу ворог обстріляв прикордоння Харківського, Куп'янського, Чугуївського та Богодухівського районів" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/284000_285000/284253_photo_2023-04-07_08-09-47_new_960x380_0.webp" title="За добу ворог обстріляв прикордоння Харківського, Куп'янського, Чугуївського та Богодухівського районів">

Читати повністю