У війні, де воюватимуть всі, у війні, де перемога дорівнює ресурсу — ми програємо. Бо ресурс Росії в рази більший. Всі на фронті — це знекровлене виробництво і знекровлена економіка, знекровлений тил. Тому, коли певні наративи просувають люди типу Верещук, не варто верещати в унісон, а вмикати логіку. Так, Путін хоче такої війни. Бо, кинувши на фронт 20 мільйонів, він ще мільйонів 110 залишить в економіці. А ми — ні. Читайте також: Дуже зручно в мʼякому кріслі воювати до останнього українця Тому, треба думати, як виграти технологічно. А це і дипломатія і бізнес, і зброя, якої Росія не має. Героїчно гинути й тужити за втраченим ми навчилися. Треба придумати, як змусити голосити ворога на згарищах його міст. Я розумію, що у владі стратегів небагато. Але треба думати, діяти ефективно і боляче для ворога. Так, мобілізація потрібна. Воїни мають битися і їм варто готувати заміну. Але іти з Путіним в розмін нескінченними ударами — це програти. Треба бити так і там, де Росія зламається. У нас стільки, скільки у Жукова, людей нема. Класти мільйони ми просто не можемо. Джерело Про автора. Василь Зима, журналіст, телеведучий Еспресо Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю