Еспресо розповість про значення підводних кабелів та гібридну війну, яка відбувається під водами Балтійського моря.Як виникли підводні комунікаційні кабелі та чому без них не працював би інтернет <img style="height:613px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/379000_380000/379978_Screenshot_11_new_960x380_0.webp" alt="">Фото: Вікіпедія, мережа підводних кабелів станом на 1901 рікПідводні комунікаційні кабелі є основою сучасного глобального зв’язку. Однак їхня історія почалася майже 200 років тому, коли в 30-х роках ХІХ століття винайшли телеграф. Цей пристрій став революційним для свого часу, адже дозволяв майже моментально передавати важливу інформацію на відстані, куди простягався його дріт. Успішна комерціалізація цього винаходу та залучення до державного управління, спонукала тодішніх бізнесменів й владу шукати способи, як прокласти дріт під водою, щоб з’єднати між собою цілі материки. Перші спроби розпочалися в 50-х роках позаминулого століття. Лідером у цьому ділі була Британська імперія, чия найбільша у світі морська держава потребувала якісного зв’язку між Лондоном й Індією та іншими колоніями. Спершу кабелями обростали узбережжя, але згодом виникла потреба в появі трансатлантичного підводного кабелю, щоб інформаційно з’єднати ринки Старого і Нового світів. Декілька таких кабелів на тисячі кілометрів проклали вже у 60-х роках ХІХ століття і відтоді Європа та Америка вже не лягали спати, щоб оперативно знати, що діється у світі.До початку ХХ століття ці кабелі з’єднували Європу не лише з Північною Америкою, але й з Південною, Африкою, Азією та навіть Австралією. Таким чином світ став єдиним "інформаційним вуликом". Однак проблемою тодішніх проводів була їх мала пропускна здатність. Тому знадобилося ще 50 років, щоб прокласти відповідні підводні дроти, які дозволяли здійснювати, наприклад, телефонний дзвінок з Парижа до Нью-Йорка.Наступна революція у цій галузі, що змусила прокладати все більшу кількість нових проводів по дні морів та океанів, сталася у 80-х роках ХХ століття з появою сучасного оптоволокна, яке у рази збільшує кількість та якість передачі даних. У 90-х та 00-х роках у всьому світі стався інтернет-бум, який у підсумку призвів до того, що майже 99% світового інтернет-трафіку передається саме через підводні комунікаційні кабелі. Тому вони є критично важливою інфраструктурою сучасної цивілізації, яка потребує онлайн режиму 24 на 7. До речі, найдовший у світі підводний кабель — 2Africa, який завершує прокладати Meta (Facebook) спільно з іншими компаніями, має довжину понад 45 000 км, охоплюючи Африку, Європу та Азію. Хоч такі компанії як SpaceX та Amazon намагаються максимально розширити свої супутникові проєкти, зокрема, Starlink, проте підводні кабелі залишатимуться основним засобом передавання даних через свою високу швидкість та низьку затримку сигналу. Вірогідно, що так воно буде протягом багатьох наступних років, якщо не десятиліть.Які підводні кабелі є у Балтійському морі <img style="height:459px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/379000_380000/379981_Screenshot_16_new_960x380_0.webp" alt="">Фото: submarinecablemapУ Балтійському морі один із перших підводних телеграфних кабелів проклали між Швецією та Данією ще в 50-х роках ХІХ століття. Згодом інші країни Балтійського регіону також долучилися до розвитку підводних комунікацій. Протягом ХХ століття з популярністю телефонного зв’язку підводні лінії стали невід’ємною частиною міжнародних комунікацій країн довкола Балтійського моря. З появою інтернету у 1990-х роках Балтійське море стало важливим маршрутом для прокладання оптоволоконних кабелів, які забезпечили високошвидкісний зв’язок між Європою та світом.Сьогодні підводні кабелі в Балтійському морі є основою для інтернету, фінансових транзакцій та комунікацій між урядами й корпораціями. Деякі з найважливіших кабельних систем у цьому регіоні:C-Lion1 (2016) – з’єднує Гельсінкі (Фінляндія) та Росток (Німеччина). Важливий для трафіку між Скандинавією та Західною Європою.Eastern Light – система, що зв’язує Швецію, Фінляндію, Естонію та Латвію.Baltic Cable – забезпечує з’єднання між Швецією та Німеччиною.Nordic-Baltic Gateway – з’єднує країни Балтії з Польщею та Швецією.Як відзначає видання Bild, ці та багато інших кабелів є критично важливими для стабільності інтернет-з’єднання в Європі, зокрема для фінансового сектору, оборони та кібербезпеки. 11 атак в Балтійському морі: чому підводні кабелі так часто виходять з ладу і чи причетна Росія <img style="height:500px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/333000_334000/333725_tanker_gettyimages_new_960x380_0.webp" alt="нафтовий танкер">Фото ілюстративнеЗа свою історію підводні комунікаційні кабелі неодноразово зазнавали пошкоджень з різних причин. У більшості мова йде про природні фактори. Наприклад, землетруси, підводні зсуви. Також неодноразово фіксувалися випадки, коли кити заплутувалися у них, або навіть акули їх прокушували. Присутній і людський фактор, у більшості через риболовлю і кидання якорів в недозволених місцях. Тому щороку підводні комунікаційні кабелі постійно ремонтують по всьому світові. Та крім ненавмисних людських дій присутній також інший фактор – цілеспрямовані диверсії між ворогуючими країнами, а також бажання підзаробити. Наприклад, вперше атака на підводну комунікацію відбулася ще під час Першої світової війни, тоді німецький крейсер "Нюрнберг" атакував атол Фаннінг у Тихому океані, де знаходилася британська ретрансляційна станція. А у 2000-х роках фіксували випадки, коли морські пірати викрадали кілометри кабелю, щоб продати його на металобрухт. На початку березня 2024 року стався масштабний збій у роботі ключових інтернет-сервісів, а все, тому що були пошкоджені одразу три підводні комунікаційні кабелі у Червоному морі. Офіційно досі не відомо, хто це зробив, але головна версія – єменські хусити, які в той час активізувалися і погрожували іншим країнам. Останнім часом незрозумілі дії, які підпадають під загальну класифікацію гібридної війни, відбуваються теж у Балтійському морі. Там стаються, швидше за все, диверсійні дії, нитки слідів яких ведуть до Росії та її війни не лише проти України, але й всього Західного світу. Вперше про таке пошкодження повідомлялося ще у жовтні 2023 року. Тоді постраждав підводний газопровід Balticconnector, що сполучає Фінляндію з Естонією, а також телекомунікаційний кабель, який пролягає поруч. Тоді президент Фінляндії заявив, що ймовірна причина була в зовнішньому втручанні, розпочалося розслідування. Як відзначає ЄП, високопосадовці не хотіли прямо звинувачувати Росію в цьому, але експерти чітко назвали винуватця – ймовірно, російський корабель, який умисно протягнув по дні моря свій якір. Згодом уряд Швеції повідомив про ще одне пошкодження телекомунікаційного кабелю, що йде до Естонії. "Ми живемо в час, коли цивільна інфраструктура також знаходиться під великою загрозою. Ми маємо дуже чіткий урок з України, де відбуваються атаки росіян на інфраструктуру", – сказав тоді прем’єр Швеції, коментуючи інцидент. У 2024 році таких інцидентів сталося ще більше. У листопаді 2024 року пошкодили кабелі зв’язку між Швецією та Литвою, а також між Фінляндією та Німеччиною. Слідство виявило, що китайський суховантаж Yi Peng 3 міг навмисно протягнути якір дном Балтійського моря. 25 грудня стався обрив кабелю Estlink 2 між Фінляндією та Естонією. Підозрюють нафтовий танкер Eagle S, що входить до тіньового флоту РФ, його затримали. Правоохоронці знайшли сліди від якоря танкера, які тягнулися на десятки кілометрів.Як нарахували у виданні Korrespondent.net, таких атак станом на 20 січня було 10. Однак уранці 26 січня зазнав пошкодження ще один підводний оптоволоконний кабель, що прокладений між Латвією і Швецією. За кілька днів у Норвегії затримала судно Silver Dania, яке підозрюють у причетності до цієї диверсії. Показово, що всі члени екіпажу – росіяни. Тобто за останні півтора року загалом вже нараховується 11 таких атак на підводні комунікаційні кабелі в Балтійському морі, імовірна причина яких – свідоме "катання" якорів по дну моря з боку росіян та китайців. "Попри відсутність публічної інформації, яка б чітко доводила координацію та змову Китаю та Росії, я не вірю у випадковість у міжнародних справах", — сказав Fox News колишній заступник помічника міністра оборони США у справах Східної Азії Хайно Клінк. "Обидва зловмисники процвітають у сірій зоні, і ці атаки, здається, взаємопідсилюють і надихають їх, оскільки вони демонструють неефективну міжнародну відповідь на теперішні виклики".Як реагують у НАТО і що кажуть експерти на гібридну війну в Балтійському морі<img style="height:641px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/346000_347000/346826_45170368_new_960x380_0.webp" alt="Вертоліт Королівського флоту Wildcat, оснащений ракетною системою Martlet">Вертоліт Королівського флоту Wildcat, оснащений ракетною системою Martlet, Фото: des.mod.ukНещодавно речник Військово-морських сил ЗСУ Дмитро Плетенчук в телеефірі заявив, що росіяни могли опанувати новий вид нападу на європейські країни – "якірний напад"."Росіяни бояться відкрито діяти, тому що фактично Балтійське море вже стало внутрішнім морем НАТО і, звісно, у росіян там переваг ніяких немає. Більше того, вони можуть там опинитися в реальній блокаді. Але щодо тих кейсів і цих гібридних способів впливу на сусідів, ну насправді я якраз був прихильником того, що це випадковість. Тому що з точки зору практики таке вчинити в такий спосіб ну, насправді, якщо навмисно це робити, це доволі складно зробити. Але кількісний показник вже каже про те, що, ймовірніше за все, це вже якась тактика, і, мабуть, вони опанували такий новий вид нападу, як "якірний напад", коли відбувається те, що ми з вами спостерігаємо", – зауважив Плетенчук.У відповідь на таку закономірність "випадкових" атак на підводну інфраструктуру, у кінці грудня країни НАТО посилили свою присутність в Балтійському морі. А в середині січня Генеральний секретар НАТО Марк Рютте оголосив про початок нової місії Baltic Sentry ("Балтійський вартовий"), котра передбачає гарантування безпеки інфраструктури в Балтійському морі. Керівником місії призначили головнокомандувача Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі Крістофера Каволі. Альянс залучив більшу участь фрегатів, літаків, дронів та інших передових технологій для патрулювання моря.Міністр оборони Естонії Ханно Певкур запропонував стягувати податки з суден, які проходять через Балтійське море, щоб таким чином мати кошти на покриття витрат із захисту підводних кабелів. Але поки щодо цього немає згоди, тому розглядаються різні варіанти. Як відзначає експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин Михайло Гончар, західні військові ще до повномасштабної війни Росії проти України неодноразово говорили про те, що підводна інфраструктура потребує більшої захищеності, однак до останнього часу на ці застереження не зважали."Бездіяльність чи недостатня діяльність провідних країн Заходу США, Великої Британії, Німеччини, Франції та НАТО загалом створили чималу зону вразливості, якою вже користується Росія у своїй гібридній агресії (гібресії) проти Альянсу. Якщо загальна слабкість Росії робить конвенційний конфлікт з НАТО малопривабливим для Кремля, то це автоматично підвищує привабливість асиметричних дій, таких як знищення підводних телекомунікаційних мереж в час "Ч", - наголошує експерт.Час "Ч" – це загальноприйнятий у військовій справі термін, яким позначається час початку військової операції. Михайло Гончар припускає, що Росія продовжує працювати над тим, щоб в час "Ч" створити "стан дезінформації, хаосу та дезорганізації системи державного управління США та країн ЄС й отримати вікно можливостей для геополітичного відкидання Заходу". "Дисфункція енергетичних та телекомунікаційних мереж автоматично означає хаос в державному управлінні, обороні та безпеці, а також, що не менш важливо — в національних фінансових та міжнародних платіжних системах. Цього й прагне Росія, щоб в час "Ч" комплексно та багатовимірно уразити свого екзистенційного ворога – Захід", - пояснює експерт.Однак варто відзначити, що не всі погоджуються з тим, що зростання інцидентів з підводними кабелями у Балтійському морі обов’язково пов’язане з діяльністю Кремля. 19 січня у The Washington Post написали ексклюзив, що серед американських і європейських служб безпеки нібито "з’явився консенсус щодо того, що за пошкодженням підводних кабелів стоять морські аварії, а не російська диверсія". "Розслідування за участю США та європейських спецслужб не виявило доказів навмисних дій підозрюваних суден або їхнього зв’язку з Москвою", - кажуть у виданні. Зібрані дані, зокрема перехоплені комунікації, начебто вказують, що аварії могли спричинити "недосвідчені екіпажі на погано обслуговуваних суднах". Тому американські та європейські офіційні особи у правоохоронних органах погоджуються, що пошкодження, ймовірно, були випадковими, а доказів вини Росії немає. Хоча, як відзначають The Washington Post, деякі європейські чиновники вказують на "контрдокази, які свідчать про протилежне". Зокрема, фінський євродепутат і колишній керівник військової розвідки Пекка Товері вважає інциденти в Балтійському морі "типовою гібридною операцією" Москви. Він наголошує, що головне в таких операціях — заперечення, і хоча Росія могла не залишити доказів для суду, вважати це нещасними випадками — "повна дурниця".Товері зазначає, що РФ роками досліджувала вразливість західної морської інфраструктури. Він та інші експерти вказують на аномальну поведінку підозрюваних суден, деякі з яких тягнули якорі понад 160 км. За його словами, у разі випадкового обриву екіпаж негайно б реагував на це.У будь-якому разі, розслідування по всіх інцидентах з обривами кабелів комунікацій тривають. Цілком ймовірно, що могли бути випадкові моменти, але їхня кількість та безвідповідальна діяльність членів команд цих кораблів, все ж свідчать на користь скоординованої атаки Кремля на лінії комунікації країн НАТО. Читайте також: Війна за острів Готланд: як Швеція готується до можливого конфлікту з Росією. Пояснюємо
Читати повністю
