Залишились лише ті, хто втік не від війни, а від самих себе і середовища: від безвиході, від токсичних стосунків, від відсутності гідної роботи та оплати праці, від травм і невиправданих сподівань. Від страху бути не почутим і засудженим.Дехто виїхав від браку патріотизму, який у нас вже десятиліттями полягає в тому, щоб любити свою державу не завдяки розумним людям при владі, а всупереч "довбо*ам".Це дуже важливо розуміти, особливо тим, хто нав'язує дискурс про повернення від імені держави.Читайте також: Мобілізація 18-річних: виправдання Заходу за власні прорахункиІдеалістів мало. Зазвичай люди мислять шкурними інтересами. На рівні інстинктів самозбереження. Ухилянти — окрема категорія. Питому вагу їхньої провини формує не так обов'язок перед державою (можуть знайтись аргументи, чому ні), як перед хлопцями, з якими вони колись ганяли м'яча у дворі, пили пиво після дискотеки чи разом писали реферати в бібліотеці. Одні пішли, інші втекли. Їх зараз треба замінити. От саме їх вони й зрадили. Тому таким виправдання нема.ДжерелоПро автора. Мирослав Откович, український журналіст, офіцер ЗСУРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю