Ось дивіться, підтримка ще не сформульованого мирного треку Трампа є ковтком надії для частини українців. Це як "морквина" перед носом, яка з кожним тижнем до часу "ікс" 20 січня оптично збільшується, накачується ГМО-пустослів'ям у вигляді домислів, недомовок і маніпуляцій медіаспільноти. Українці на мир сподіваються, вважаючи Трампа персоною, здатною примусити Путіна.  Міфічна віра у те, що Трамп "прийде і мир приведе". Формуються райдужні очікування і малюються вологі образи завершення війни. Як такі настрої впливають на мотивацію війни? Наддеструктивно. Читайте також: Путін хоче довести самому собі, що не варто боятися ТрампаІснує версія, що у випадку рецидиву нового наступу на Київ чи впевненого походу на Запоріжжя і Херсон це зіграє деморалізаційну роль і "зламає" резистентність українців, створивши психологічний ефект нової катастрофи, в якій втома та паніка доведуть справу замість російської артилерії та ракет. Підігріте очікування миру створює картину бажаних змін становища, і коли ці мрії волею обставин прибираються виникає гостра психологічна реакція. РФ потрібні масштабні успіхи. Точкою їх генерації має стати захоплення Покровська.  Якщо ця версія справедлива, то тоді Путін має готуватися до нової хвилі офіційної мобілізації у РФ і планувати у 2025-му "корінний перелом". Чи масштабні неуспіхи України можуть привести до мобілізаційного сплеску за аналогією із 2022 роком? Дуже важке питання, враховуючи недовіру до ТЦК-шної системи набору, роздратування державною пропагандою та спадом патріотичної пасіонарності.ДжерелоПро автора. Олег Постернак, політтехнолог, політичний консультант, член Асоціації професійних політичних консультантів УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю