Уперше про це говорили на початку березня, коли спалахнув скандал із закупівлею яєць по 17 гривень за штуку. Тоді на посаду міністра оборони активно сватали керівника ГУР МО Кирила Буданова. Однак на щастя, останній лишився на своєму старому місці, а не пішов рахувати картоплю та снаряди.  Чи варто боятися відставки міністра оборони в часи війни? В часи до повномасштабної війни — ніхто б і не згадав через тиждень ім‘я попередника. Щобільше, низка колишніх очільників Міноборони або поїхали за кордон, або залягли на дно, або втекли до РФ — так і не понісши мінімальної відповідальності за розпродажі критично важливого військового майна наліво-направо.  Коли у жовтні 2021 року замість Андрія Тарана Міноборони очолив Олексій Резніков, багато хто зітхнув з полегшенням. На тлі сумного урядовця в дермантині, який завалив кілька державних оборонних замовлень підряд, розпустив Проєктний офіс реформ при Міноборони, бо "НАТО нам не світить і не на часі" — Резнікова зустріли з полегшенням і надією.  Якщо озирнутись на професійну біографію урядовця — він є топ-юристом і став відомий всій країні, коли у ролі Віктора Ющенка відстояв у судах потребу третього туру президентських виборів 2004 року після Помаранчевої революції. Цей суд довів фальсифікацію виборів командою Віктора Януковича. І повернув Україну на демократичні рейки.  В листопаді 2021 року став міністром оборони – менш ніж майже за чотири місяці до російського вторгнення в Україну. Цілком  ймовірно, що у часи відносного затишшя — він би був ефективнішим управлінцем. Однак виклики воєнного часу і лещата політичної скутості перетворили Рєзнікова та токсичну фігуру. І головне — міністр оборони за українським законодавством є квотою Президента України. І вісім заступників теж призначає Банкова — тож охочому обійняти посаду міністра треба вміти сідати на шпагат між потребами війни та політичною лояльністю.  Тож нині відбуваються певні оглядини кандидатів. Ви могли бачити, як окремі політикині (наприклад, Ірини Верещук) уже активно прокачують медіа тезою, що "міністром оборони має стати жінка". Читайте також: "Війна буде надовго". Чого насправді хоче Верещук? Сама Верещук уже цілком серйозно розповідає, що виконає будь-яку волю президента. І в інтерв’ю "Радіо Свобода" була більш ніж відверта:  "Я виконаю будь-яку волю президента й уряду. Тому що немає зараз у воєнний час "хочу-не хочу", "погоджусь-не погоджусь". Я людина військова, тому я чітко знаю, що таке наказ і що таке розпорядження. Але я бачу себе більше зараз там, де я є. Я живу цим…". Однак хмари над Міноборони згущуються все більше — і просто гендерною рівністю вирішити їх не можна. Чого лише варта інформація від Центру протидії корупції та Віталія Шабуніна, що Міноборони витратило 36,3 млрд грн на зброю і забезпечення, які так і не було поставлено.  Йдеться про так звану прострочену дебіторську заборгованість. Це коли замовник, а саме Міноборони — сплачує кошти постачальнику, але обіцяний товар не отримує в строк, обумовлений у договорі. Тобто це зброя та речі, яких наші військові просто не побачили, хоча гроші платників податків на них витрачені. Якщо порівняти це в цифрах, то це аж у 9 разів більше ніж збори Фонду Сергія Притули за 2022 рік.  Що цікаво, це не злі активісти чи погані журналісти маніпулюють знову. Є офіційна відповідь міністерства фінансів.  І поки нема притомних коментарів на цю інформацію — де поділись ці кошти? І чому зброя не прийшла вчасно на фронт — порівняємо, що можна було б купити. Наприклад, це близько 200 тисяч FPV дронів. Умовно — один дрон на голову окупанта. Однак нічого схожого немає.  Щобільше, навчанням операторів БПЛА займаються приватні ініціативи, кошти на це збирають волонтери. А віднедавна постачанням безпілотників та навчанням операторів БПЛА займається міністр цифрової трансформації Федоров та волонтери. Чому? Бо очевидно, що цього не робить МО. Так само левову частку логістики з інших питанням взяв віцепрем'єр-міністр з відновлення України — міністр інфраструктури Олександр Кубраков. До речі, його теж активно сватають на посаду нового очільника Міноборони, але він в серйозних роздумах, бо так можна втратити політичну суб'єктність і шанс на політичне життя після зміни влади.  Читайте також: "Культовий серіал" постачальників і Міноборони: урядовці отримали "дорожну мапу" Тож коли Банкова нарешті обере наступника Резнікову — хотілось би почути звіт про роботу. Так само — хочеться побачити пояснення, що там з неефективними закупівлями на десятки мільярдів гривень, що є реальною диверсією, яка понижує обороноздатність держави. Або хто той людський звіринець, який став заступниками міністра і дуже часто перебиває на себе повноваження Резнікова.  Все це варто почути до того часу, як Олексій Резніков отримає собі індульгенцію у вигляді відсилання куди якомога далі у ролі посла. Бо чомусь стало доброю традицією після провалу в Україні на якісь посади — ховатися за ксивою дипломата. І розвалювати ще і те, що було священним і професійним до недавнього часу — шукати на посади послів притомних людей, за яких не соромно. І яким не будуть відмовляти в агремані, бо аж надто токсичний і корупційний. Спеціально для Еспресо Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю