Певне, "збалансовуючи" зустріч з Предстоятелем ПЦУ Митрополитом Епіфанієм, знов наговорив, які ми з росіянами чи то брати, чи двоюрідні.І не в дусі християнського дискурсу, коли всі брати та сестри.Він чув і читав, коли вчився багато років тому, що то якісь "народи-брати зі спільної колиски".Суспільні науки, а тепер і генетичні дослідження, давно цей міф розвінчали.Читайте також: Чи читав Папа Франциск П'ятикнижжя?Але це не просто міф. Це — один з наріжних каменів московської ідеології.І ставлення Української держави до нього має бути відповідне. Серйозне і ґрунтовне.А це означає — належне фінансування української науки (як з бюджету, так і шляхом зняття безглуздих обмежень щодо залучення наукою та освітою коштів з інших джерел).Це також означає, що МЗС має дістати адекватну підтримку на роботу за кордоном і донесення нашої правди.І це означає, що до КРІ (коефіцієнтів ефективності) влади треба додавати донесення важливих для України тем до ключових центрів світової політики.Ратифікація Угоди про асоціацію з ЄС, безвіз і Томос дають розуміння, як це робиться. Тоді теж було і російське вторгнення, і вічний брак коштів, і скепсис (на початку) партнерів. Але була відмінність: професійність лідерства.Нині цього вельми бракує.А потреба — величезна.ДжерелоПро автора. Ростислав Павленко, український політик, політолог, політтехнолог, викладач. Народний депутат України IX скликанняРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю