День ракетних військ та артилеріїХотів би почати з привітання наших військових з Днем ракетних військ та артилерії. Вважається, що понад 80% ворожої сили на полі бою знищується саме ракетниками та артилеристами. Можливо, що зараз ці цифри трошки коригуються операторами FPV-дронів та далекобійних безпілотних комплексів. Але розуміємо, що за потужністю вогню, швидкістю відкриття вогню, ефективністю за будь-якої погоди артилерія залишається Богом війни, а наші артилеристи - це Боги, які прикривають нашу піхоту і в наступі, і в обороні. Зараз наші артбригади і артпідрозділи механізованих чи танкових бригад оснащені зразками різних виробників. Думаю, такого строкатого артарсеналу не має жодна армія світу на сьогодні. Тут у нас є і найсучасніші, максимально автоматизовані, майже снайперські шведські Archer, є німецькі гаубиці Panzerhaubitze 2000, є чеські САУ DANA, польські Краби, французькі CAESAR і українські Богдани, які виготовляються з темпом у 20 одиниць на місяць, і це рекордні для світових виробників темпи. Звісно, також є і американські Paladin і М-777. Вся ця зброя знищує ворога, було б більше снарядів. Ну, так само, як і треба більше гармат, тому що якраз приклад Богдани демонструє, що мати своє власне виробництво вкрай важливо в умовах війни. Артилерія - це вогонь, а от ракетна складова - це удар. Тут ми говоримо про зразки, наприклад, HIMARS, ATACMS, але у нас є і власні довгі ударні руки, насамперед це крилата ракета "Нептун", яка дістає ворожі цілі на відстані понад 300 кілометрів. Сьогодні міністр оборони Умєров у своїй колонці написав про те, що є і довгий Нептун, який має значно більшу дальність. Також він говорить про те, що вже серійно налагоджено цього року виробництво ракет "Паляниця". А президент Володимир Зеленський під час представлення Плану стійкості України у Верховній Раді, в середині минулого місяця, казав про те, що стоїть завдання зробити 3 тисячі крилатих ракет і ракетодронів.Все це, звісно, має бути зроблено, хоча ці показники виглядають вкрай значними, але досить оптимістичними. Все це робиться для того, аби арсенал ракетних військ артилерії був максимально потужним. І ми, звісно, ще раз вітаємо наших військових з Днем ракетних військ і артилерії. Ситуація на фронтіА далі про те, що відбувається на лінії фронту. Вчора ми говорили про успіх наших військових на правому березі річки Оскіл, де ворога було вибито з плацдарму у Новомлинську. Сьогодні декілька штрихів до ситуації навколо Курахового, де вона залишається вкрай складною, тому що виокремлю лише одну складову з цих бойових дій. Ворог закріплюється у Старих Тернах. Це на північ від Курахового. <img class="infographics-img" style="height:1080px;width:1920px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/370000_371000/370154_karta_kuraxove_gruden-4.12.24_new_1920x1080_0.webp" alt="">Це населений пункт, де ворог все-таки протиснув нашу оборону фронтальними лобовими атаками і також просунувся на південь від села вздовж дамби Канівського водосховища. Одна з дамб там була підірвана нашими Збройними силами два тижні тому, але тепер все-рівно з позиції в Старих Тернах ворог може здійснювати вогневий контроль над трасою від Курахового до Запоріжжя, там в межах 2,5 кілометрів. І це, звісно, створює суттєві ризики використання там російських мінометів, FPV-дронів, ПТРК для того, аби намагатися тримати під контролем цю важливу логістичну трасу від самого Курахового. Також знаємо, що там в самому Кураховому бойові дії тривають в місті. Є промислова забудова - Курахівська ТЕС, яка є важливою ділянкою оборони, але тепер треба розбалансувати оці ризики, які створюються після захоплення Старих Тернів і просування противника на захід від цієї ділянки. Також це створює певні загрози для наших підрозділів, які перебувають в кишенці на південь від Курахового, це такий виступ: Успенівка, Ганівка, Веселий Гай, де перебувають наші військові. Думаю, що зараз, ймовірно, відбуваються заходи, пов'язані з виходом з цієї кишеньки, але я про це казав ще і тиждень тому, але бачимо, що навіть попри всі складні обставини наші військові тримають там оборону. Але в будь-якому разі розуміємо, що залежить від наших сил, резервів і вміння військового керівництва врахувати всі ці ризики, забезпечити відхід наших військ з максимальним нанесенням втрат противнику. Що, власне, зараз відбувається на цій найбільш напруженій ділянці фронту.Обстеження уламків "Орешніка"Також ми поговоримо про те, що ворог намагається тиснути на нас не лише тиском на лінію фронту, але й інформаційно-психологічними операціями, до яких, до речі, можна віднести і використання ворогом нової чи старої ракети "Орешнік", чи ракети від комплексу "Рубіж" з ударом по Дніпру 21 листопада. Сьогодні вийшла публікація у виданні Moscow Times із посиланням на чотирьох чинних російських чиновників. І там стверджується, що ця балістична ракета “Орешнік” була спеціальною пропагандистською операцією Кремля, яку російські військові та спецслужби організували як відповідь західним партнерам України на дозвіл бити їхньою зброєю по території Російської Федерації і намагання відновити цей страх Заходу перед ядерними погрозами з боку Російської Федерації. Це одна з цілком ймовірних версій, чому ворог використовував цю ракету, але все-таки ми наблизимося до технічних подробиць, пов'язаних з "Орешніком".Микола Стельмах, полковник Збройних сил України у відставці, свого часу заступник командира ракетного полку ракет середньої та малої дальності РСД-10 "Піонер" і ще свого часу виконуючий обов'язки начальника відділу контролю за ядерним роззброєнням центру верифікації Збройних сил України мав відвідати Дніпро, його запрошували на огляд уламків цього "Орешніка". "До Дніпра ми не доїхали, ми в іншому місці подивился аналогічні уламки і дуже-дуже прискіпливо подивилися фотографії цих уламків. Як би не називали цю ракету, мені більше ніж "Орешнік" подобається назва "Бояришнік". Це несерійний зразок, однозначно. Воно у них лежало як залізяччя, мотлох десь на складах і вони його запустили, щоб воно не пропало. Може, одна-дві ракети у них залишилися, але абсолютно ніякого воєнного сенсу в цьому не було. Що ми побачили: з неба, з висоти 140-137 кілометрів, зі швидкістю, як показав об'єктивний контроль, 3700 метрів на секунду летіли уламки головних частин і блоку розведення. Ця ракета була призначена для використання в ядерному варіанті і більш в ніякому. Тобто корпуси бойових блоків вони використали просто як болванки”, - розповів Микола Стельмах.Він був командиром частини, на озброєнні якої були ракети середньої та малої дальності "Піонер" з ядерним оснащенням. Він зазначив, що точність цих ракет була 120-150 метрів.Зараз Росія, власне, повернулася знову до використання ракет середньої дальності, зробивши ставку на "Орешнік" як пропагандистський елемент впливу на Україну і на наших партнерів. Ми знаємо, що наслідки після пуску Російської Федерації, коли ми дивилися на супутникові знімки навколо Південьмашу, бачимо, що насправді жодних принципових, суттєвих руйнацій немає, тому що головний російський агресор Путін казав про що про те, що це забезпечується, умовно кажучи, кінетичний вплив за рахунок високої швидкості ударних бойових частин. Насправді ми оцінювали наслідки і бачимо, що вони є мінімальними при достатньо низькій точності. Тому що таке враження, що забезпечити таку точність, яка навіть прийнятна в порівнянні з "Піонером", думаю, що це просто зараз неможливо під цей зразок ракетного озброєння.Передача Росії стратегічних бомбардувальниківМикола Стельмах був заступником начальника центру верифікації Збройних сил України, і на його час припала історія, коли Україна передавала Росії стратегічні бомбардувальники Ту-160, які зараз в тому числі використовуються для ударів ракетним озброєнням по Україні. "Ситуація була дуже складна. Ці літаки стояли в Узині та в Прилуках. В Узині стояли Ту-95МС-6 та МС-16. В Прилуках було 19 Ту-160. В Прилуках частина особового складу не хотіла здавати ці комплекси. Частина особового складу чекала, як би на цих літаках полетіти в Росію. Тобто ситуація була дуже неясна. І давайте згадаємо, що це за час був. Тоді ж на всіх щаблях пропагували дружбу з Росією. Тоді жодна зустріч міністрів оборони держав СНД в штабі координації військового співробітництва не закінчилось тостом за дружбу між українською і російською армією і те, що ми будемо воювати, а казали, що однозначно воювати будемо починаючи з 17-го року, на це суворо дивилися. І те, що ми віддаємо, менталітет нашого народу був такий, що Росія - брат, а американці - вороги. І тому ці літаки і 575 ракет, на жаль, віддані були", - зазначив полковник ЗСУ у відставці, ветеран ракетних військ стратегічного призначення Микола Стельмах.Розуміємо, що ця історія абсолютно має нас навчити тому, що з Росією треба готуватися лише до війни. І це єдиний висновок, який можна зробити з неї.Цар-гармата "Орешнік"А тепер повернусь трошки до теми про "Орешнік" і згадаю деякі історичні аналогії. От в історії Московської держави був схожий до "Орешніка" випадок зброї, іміджева вага якої перевищувала бойову або взагалі була відсутня. От це відома бронзова цар-гармата, яка була створена в XVI столітті, яка досі демонструється в Кремлі. Так от вага цієї гармати дивовижно співпадає зі стартовою вагою "Орешніка" - до 40 тонн. Вага пострілу так само, як і "Орешніка", якщо стріляти кам'яним ядром, то 1 тонна, якщо стріляти бронзовим ядром - до 2 тонни. І це так само співпадає з масовою бойовою частиною "Орешніка".Але з цар-гармати жодного разу не стріляли, тому що якби був постріл, то цю гармату просто б розірвало. Одного разу її дійсно підготували до бойового використання для захисту через Москву-Ріку від військ Московського хана, проте цей постріл єдиний так само не відбувся. А от ідея створення цієї цар-гармати полягала в тому, щоб знаходитись біля місця оголошення указів тодішнього російського царя. Тоді був цар Федір Іванович, якщо не помиляюся, який вважався недостатньо авторитетним, але ця гармата мала підвищувати авторитет його слів.Так чи інакше цей цар виявився останнім у своїй династії. Після його смерті в Московській державі почалася велика смута. От побачимо, що буде зараз в Російській Федерації на тлі "Орешніка" і тлі інших подій, які супроводжують її дії.
Читати повністю
