Але є й не менш важливе питання: як і на яких умовах закінчиться ця довга і кривава бійня? Чи не виявляться титанічні зусилля і неймовірні страждання наших синів і дочок марними при захисті кожного сантиметра української землі перед неминучою необхідністю поступитися п’ятою частиною території переважливій нас силі болотних орд Москви?Одне зрозуміло: завершення війни нині в другу чергу залежить від кількості озброєння і людського військового ресурсу. Попередній трирічний етап воєнного протистояння засвідчив, що надання колективним Заходом допомоги Україні на понад $200 мільярдів – ще не остаточний аргумент на користь Перемоги. Все залежало від того, як використано ці кошти і якої якості ця зброя? І як вчасно вона надавалася?"Піпеточний" спосіб надання воєнної допомоги, який запропонувала адміністрація вже немічного президента Джо Байдена, виявився неефективним. Вкидання невеликих партій навіть сучасної зброї у глобальні жорна великої війни не принесли бажаних результатів, хоч і безумовно допомогли (особливо на першому етапі війни) вистояти. Але це не була стратегія Перемоги.Власне, зараз багато хто справедливо сумнівається, чи була взагалі в наших партнерів стратегія? Європа і США, які висловили підтримку України в її справедливій війні, декларували безумовну прихильність цінностям і підтримку світопорядку, який нахабно порушили рашисти. Але вони не були готовими до серйозного протистояння і смертельно панікували перед можливістю ескалації війни, якою постійно погрожували з Кремля.Читайте також: Чому не буде "Мінська-3"?Страх перед великою війною і відсутність довіри до української влади не дали можливості лідерам Заходу на самому початку вторгнення забезпечити ЗСУ достатнім набором сучасного озброєння. Хоч українська армія, яка під кінець 2022 року перебувала в стратегічному наступі, могла викинути орди рашистів за межі своїх державних кордонів. І на цьому б все завершилося, ми б могли поставити крапку. Бо в північній імперії стався б серйозний процес принаймні зміни політичної еліти. Якщо і не розпаду держави. І, як виявляється, саме цього найбільше боялися лідери Заходу.Але все пішло, як пішло. Джо Байден і американські демократи поплатилися за таку анемічну політику й бездарно програли на президентських і парламентських виборах. І тим поставили питання не тільки про допомогу Україні, а й про можливу зміну глобального світопорядку.Наступний президент США Дональд Трамп – людина рішуча, але непередбачувана і позбавлена як державницького, так і стратегічного мислення, давно вже погрожував розвалити Євроатлантичний альянс, який впродовж 70 років гарантував Європі й Північній Америці успішний розвиток і мир. Щоправда, Дональд зробив за останній час деякі переоцінки, але наскільки продуктивні? Хоч він і обіцяє домогтися негайного припинення війни між Росією та Україною, та не дає відповіді на запитання, які при цьому виникають. І найперше: наскільки справедливим може бути цей мир, якщо Росія вже зараз поглинула 20% нашої території й нині перебуває в тактичному наступі, який Україна ніяк не може зупинити? І навіть зброєю, отриманою від західних партнерів.Як не гірко це визнавати, але Москва Володимира Путіна, яка 20 років готувалася до цієї війни, використовує під час бойових дій значно сучаснішу зброю, ніж Україна отримала від західних партнерів. І Вашингтон досі не дає дозвіл на використання далекобійної зброї на території Росії. Тієї зброї, яку сам же і надав.Читайте також: Прихід Трампа: прав на тривожність у нас більше, ніж у будь-кого у світіОтож, якщо Захід так боїться Росії, то навіщо московському диктатору йти на якісь поступки навіть президенту США?! Ситуація схожа на безперспективну. Якщо не брати до уваги людський чинник. Річ у тім, що за розв’язання даної проблеми предметно взявся саме новий президент США Дональд Трамп, у якого є як відомі недоліки, так і риси сильного й рішучого лідера, чого бракувало його попереднику. Крім того, він людина надзвичайно амбітна, гонориста й категорична.Трамп вважає себе найкращим перемовником у світі. І він просить президента гасової ятки Путіна зупинити війну, яку той же і розв’язав, порушивши засадничі Гельсінські угоди щодо непорушності європейських кордонів, які підписала й ратифікувала Москва. І наполягає на укладанні справедливого миру, який він пообіцяв усьому світу.Його візаві, який звик уже бачити перед собою страх в очах Заходу, – можна не сумніватися (!) – відкидає пропозицію справедливого миру від президента наймогутнішої країни у світі!.. І натомість пропонує умови, які перекреслюють всі Гельсінські домовленості, перекреслюють Україну, як таку, і своєю незгодою і тупістю ображають найкращого перемовника у світі!Путін не враховує, що в цьому випадку він веде діалог практично з усім цивілізованим світом. А цей світ представляє президент наймогутнішої країни, який тільки вступає на посаду й одразу хоче почати з великих справ. І він не потерпить, щоб так жорстоко ображали найкращого перемовника всіх часів і народів....І тут може бути досить цікаве продовження. Трамп справді жорстоко ображається і, щоб показати Путіну, хто тут найсильніший і кого треба слухатися, дає дозвіл для початку на використання українцями на території Росії англо-французьких і американських надзвичайно ефективних у своїй руйнівній силі далекобійних ракет (до яких згодом приєднуються і німці з їхніми Таурусами). Всі ці ракети, разом із новими українськими, з легкістю досягають Москви і її головних стратегічних цілей у європейській частині…Читайте також: Російська дилема: знищення Росії чи знищення Путіна?…Вова якось прокидається вранці й вилазить зі свого кремлівського бункера та дивиться в перископ на Москву, а його міністерства війни вже немає, і генштабу також разом із його насельниками…Ефект приголомшливий. Що далі робитиме Вова Путін, знаючи, що в арсеналі цього клятого НАТО (крім рішучості його лідера) є ще й Томагавки, здатні за лічені години стерти Москву з лиця землі?Правильно. Включивши залишки розуму у своїх примітивних мізках, він дає сигнал згоди Заходу на адекватні мирні угоди. Тепер уже цікаво, що йому продиктує Дональд і наскільки його умови будуть сприятливі для України?Є й інші сценарії можливого розвитку подій у пошуках зупинки війни. Не миру, а всього лиш зупинки війни та перемир’я.Сторони під тиском Заходу змушені погодитися на замороження війни по лінії нинішнього протистояння. Створюється буферна зона (невідомо, на чиїй стороні й хто контролюватиме дотримання мирних угод). Україну зобов’язують дати обіцянку 20 років не вступати до НАТО, скоротити армію до поліцейських сил і відмовитися від важкого озброєння.Росія ніяких зобов’язань на себе не бере. Крім припинення бойових дій. Іншими словами, це ледь прихована капітуляція України, до якої може привести новий американський президент. І повне ігнорування міжнародних угод і домовленостей. Іншими словами, Захід погоджується на денонсацію Гельсінських угод і початок нового переділу світу.У відповідь інтелектуали Заходу обіцяють Дональду Трампу, що він, врівень із Володимиром Путіним, стане антигероєм і співавтором створення нової руйнівної реальності принаймні на європейському континенті. І вони великими літерами запишуть це в його історичну спадщину.Дональду це не подобається і згодом він починає розуміти, що його радники йому не те нарадили. І він усіх їх розганяє. Справді, дане перемир’я нікого не влаштовує. Тобто, для поновлення бойових дій і нової  широкоформатної війни потрібен лише сірник. Тому Дональд Трамп повертається до попереднього варіанту, який хоч і несе великі ризики великої війни, але може швидко все поставити на свої місця. Де воно й стояло.Тільки знову ж не зовсім зрозуміло як це все позначиться на долі й розвитку України? І чи не спробують приватизувати перемогу героїчних українців (разом із найвищими постами в державі) меткі хлопці з вулиці Банкової?ДжерелоПро автора. Віктор Мороз, український публіцист, оглядачРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю