The Times припускає, що українська атомна бомба могла б бути зроблена з плутонію досить швидко, і була б схожа на американську бомбу “Товстун”, яку в 1945 році скинули на японське місто Нагасакі. Вже не вперше західні медіа переймаються можливістю створення ядерної зброї в Україні. І пас їм дав сам Володимир Зеленський, коли під час саміту лідерів Євросоюзу в Брюсселі 17 жовтня, переповів свою розмову з Трампом: "Або в України буде ядерна зброя – і тоді це для нас захист, – або ми повинні мати якийсь альянс. Окрім НАТО на сьогодні ми не знаємо дієвих альянсів. Україна обирає НАТО, а не ядерну зброю. Я вважаю, що він мене почув. Він сказав: “У вас справедливі аргументи”. І хоча президент чітко сказав, що Україна обирає НАТО, а не ядерну зброю, західні експерти почали хвилюватися: а якщо Україну не приймуть в НАТО, припинять військову допомогу, будуть змушувати до капітуляції, чи здатен Київ технічно створити найпростіший варіант ядерної бомби? Німецький таблоїд Bild, посилаючись на невідомого українського чиновника, навіть припустив, скільки часу треба для втілення такого сценарію: "всього кілька тижнів, щоб отримати першу бомбу". Президент Зеленський та наше МЗС незабаром спростували такі наміри України. Але така публічна дискусія щодо відновлення ядерного статусу змусила нервувати навіть кремлівського диктатора. Тема ядерної зброї для України справді є дуже чутливою. Свого часу ми володіли третім у світі ядерним арсеналом і добровільно його позбулися під гарантії безпеки ядерних країн, в тому числі й Російської Федерації. Мова про Будапештський меморандум. В підсумку – жодних гарантій по факту ми не отримали, а зброї стримування позбавились. І сьогодні ведемо найбільшу війну з часів Другої світової. І воюємо проти одного з гарантів нашої безпеки, а зброї та дозволів на її використання з боку інших наших гарантів бракує навіть на третьому році війни. Тому цілком природно, що тема відновлення ядерного статусу виникає на різних рівнях. Але рішення про ядерну зброю – це політика. Причому дуже серйозна. Тут не можна підходити в стилі "хочу і все». Має бути комунікація з партнерами. Розуміння наслідків ухвалення того чи іншого рішення. Бачення ресурсів для отримання бажаного. Зараз суспільна дискусія демонструє, що Україна не має наміру йти на поступки в питаннях територіальної цілісності й власної безпеки. Ми не готові роззброюватися, капітулювати, ставати другою Білоруссю чи якимось федеральним округом. Ми хочемо жити. І саме про це говорять експерти з безпеки, які підготували об’ємний аналітичний матеріал для нашого Міністерства оборони і який недавно так щедро цитувала британська The Times. У своїй статті The Times повідомило, що в документі для Міноборони йдеться про сім кілограмів плутонію, яким володіє Україна і якого вистачить для кількох сотень атомних боєголовок з тактичною потужністю у кілька кілотонн. При цьому журналісти вказали: український уряд ще не підтримав таку концепцію. І анонсували презентацію цього стратегічного аналітичного матеріалу на безпековій конференції в Києві, яка відбулася в рамках форуму Via Carpatia 12 листопада. Так і сталося: дискусія про ядерну зброю зі сторінок західних медіа перемістилася в київський підвал, де проходив міжнародний форум, з огляду на перманентні ракетні атаки Росії - одного з будапештських гарантів без’ядерного статусу України.е навесні я взяв на себе відповідальність виступити певним модератором роботи Консорціуму оборонної інформації. Викликів для України стає все більше. Щоб вистояти, нам потрібні солідарні зусилля влади, опозиції та експертного середовища. Консорціум і є таким вдалим прикладом: це надзвичайно сильний аналітичний пул, який працює на потребу української оборони та держави. Щотижня готує глибокі довідки. Робота експертів ведеться в тісній співпраці з Міністерством оборони. На безпековому форумі, який відбувся в рамках цьогорічної Via Carpatia, було презентовано аналітику по багатьох чутливих темах: Як відмовитися від репресивної й неефективної мобілізації й водночас забезпечити поповнення армії? Чому ЗСУ потрібно відмовитися від бригад та перейти до дивізійної структури? Що в нас з ракетною програмою і як її інтенсифікувати?Ці теми викликали жваву зацікавленість політиків, експертного середовища та журналістів. На форум акредитувалися представники понад сімдесяти українських та іноземних медіа. Дискусійні панелі транслювалися в прямому етері українського телеканалу Еспресо та польського суспільного мовника TVP World. І, зрозуміло, що після публікацій в західних медіа висновків аналітиків Консорціуму, на дискусійних панелях не оминули чутливу тему відновлення ядерної зброї. Наші аналітики пропонують різні сценарії, і у цій дискусії нам потрібні партнери, які найкраще розуміють загрози зі сторони Росії. Сама розмова виникла не на порожньому місці, а якраз через недостатнє постачання конвенційної зброї, що прирікає нас на повільну загибель. Власне, президент Трамп може дуже легко припинити будь-які дискусії про ядерну зброю в Україні. Для цього потрібно не скорочувати, а навпаки, суттєво збільшити надання звичайного озброєння. Про це кажуть і в Офісі президента, заявивши, що ситуацію на фронті ядерна зброя не змінить.Врешті, і аналітики Консорціуму оборонної інформації вказують, як можна обійтися без ядерної зброї в майбутньому та гарантувати мир в Україні після нинішньої війни. Для цього США мають розгорнути в Україні свою нову пускову установку системи Typhon (ТифОн), а не у Німеччині, як це планується найближчим часом. Це ж стосується ракет Tomahawk та SM 6. ДжерелоПро автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.
Читати повністю
