Для початку слід зрозуміти, що північнокорейські солдати мають дуже опосередковане відношення до нинішнього байденовського рішення. Головний фактор, який його стримував, — це побоювання, що удари вглиб Московії призведуть до небезпечної (для США, НАТО й України) ескалації з Путіним. Я вже пояснював, чому напередодні вступу на посаду Трампа цей ризик є мінімальним і чому саме зараз є шанс отримати довгоочікуване рішення. Схоже, логіку дідуся Джо я зрозумів. А от чим я там не поділився, то це своїми побоюваннями, що Байден не захоче ухвалювати таке рішення з суто внутрішньополітичних міркувань. Адже відповідальність і ризики, так чи інакше, на ньому. А плоди, очевидно, зірве Трамп. Читайте також: Дозвіл США на удари вглиб Росії: казка про втрачений часТут криється ще одна центральна обставина, котру важливо зрозуміти. Дозвіл ЗСУ бити на пару сотень кілометрів углиб Московщини до корінних змін у ході війни не приведе. Але дає шанс стабілізувати ситуацію на лінії зіткнення — і отримати деякі інші аргументи на користь України під час майбутніх перемовин про припинення вогню. Так от, у тому, що Байден дасть такий політичний пас своєму запеклому опонентові, я зовсім не був упевнений. Приємно "розчаруватися навпаки" for a change. І навіть якщо Трамп скасує згодом таке рішення Байдена, як дехто стверджує, він отримає дещо натомість. У цьому й суть переговорного процесу.ДжерелоПро автора. Карл Волох, політаналітик, блогер.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю