Кожна криза – це водночас шанс.  Це перший урок з російсько-української війни. І висновок з американських виборів. Криза - глибока, лідерство США під питанням у всіх аспектах: геополітичному, військовому, економічному, цивілізаційному і ціннісному. Америка засумнівалася у своїх базових цінностях: існувати як демократична республіка, поважати верховенство права, очолювати євроатлантичну спільноту і підтримувати світовий порядок, що спирається на міжнародне право. Якщо США зруйнують цей фундамент, вони немов автоматично припинять існувати як велика держава, а то й держава загалом.  Америка народилася з духу свободи й демократії. Якщо вона їм заперечить, то фактично оголосить про свій кінець. Урок другий. У Кремлі сподіваються, що Трамп гратиме роль криголама в знищенні України, НАТО, ЄС і світового порядку. А сам Трамп думає про себе як про члена клубу "геніальних людей", саме так він назвав і Сі Цзіньпіна.  Отже, ключовим питанням є те, чи американська демократія дієва? Чи її інститути настільки сильні, щоб протистояти спробам запровадити авторитарний режим? Демократи, зокрема, і президент Джо Байден, відповіли позитивно на ці запитання. Визнали результати виборів, даючи цим самим шанс Трампу і республіканцям перейти до етапу реалізації їхньої програми без затримок. Їм ніхто і ніщо не заважатиме – крім конституції, закону та базових цінностей американської демократії. І, звичайно, їхнього розуміння національних інтересів. Після 20 січня 2025 року Трамп і республіканці в першу чергу відповідатимуть на виклик відповідальності – основи свободи і демократії. Ось таке "покарання" популістам за намагання зруйнувати базові цінності та інституції. Третій урок – це падіння міфу про американський ізоляціонізм. Президент Трамп не заявить про вихід США з Близького Сходу і не залишить Ізраїль.  Америка так само не піде з Південно-Східної Азії, не залинить напризволяще ні Тайваню, ні Південної Кореї, ні Японії, ні Австралії, чи Нової Зеландії. Щоб про це не говорив Ілон Маск. Трампівський "ізоляціонізм" натомість стосується Європи та України, як її частини. Він був несподіваним і страшним у 2016-2020 роках, коли Європа не розуміла нової Америки. Сьогодні розуміє набагато краще, ба більше – вона до неї підготувалася. Європейські лідери вже пропонують Трампу бонуси для уникнення торгівельної війни всередині євроатлантичної спільноти. Проте, чи її вдасться уникнути, - питання без відповіді. Натомість Європа, щоб вижити, як сказали президент Франції Емманюель Макрон і колишній голова Європейського центрального банку Маріо Драґі, має зміцнюватися і реалізувати "стратегічну автономію", тобто, технологічно стати незалежною від США і Китаю. Про військовий компонент цієї проблеми європейським політикам, дипломатам і військовим детально розповідав генерал Валерій Залужний. Урок четвертий. НАТО тримається міцно й триматиметься надалі, хоч напевно Вашингтон коригуватиме свою участь у захисті європейських членів. Європа справді має взяти більше відповідальності за свою безпеку, вкладати більше коштів та думати стратегічно. Тобто припинити боятися "ескалації" у війні з Росією, запросити Україну до НАТО та інтенсивно готувати наше членство в ЄС.    П’ятий урок. Заклики до миру в Україні "впродовж 24 годин", миттєвого припинення вогню, шантаж припиненням допомоги від США насправді стосуються всієї Європи. Незаперечність цього факту визнають майже всі лідери ЄС. Бо якщо сьогодні "здати Україну", тоді завтра здаватимуть інші країни Центрально-Східної Європи. Аж до ухвалення нової Ялтинської угоди, тобто повної перемоги путінської Росії.    Отже, за будь-яких розкладів у США, з нами залишиться Європейська комісія, більшість членів Європейської ради та Європарламенту. На цьому потрібно акцентувати особливо в контексті нашої інтеграції з ЄС, бо виконання нами домашнього завдання з євроінтеграції – це одне з ключових питань Перемоги та миру. Останній урок. Думаю, що Трамп не зупинить допомогу Україні, хоч дуже багато залежатиме від персональних рішень щодо зовнішньополітичного, оборонного та загалом безпекового блоку його адміністрації. “Мир через силу” – формула з “плану” Майка Помпео – може стати працюючою моделлю для україни.  Незмінним залишається те, що наша Перемога, перспективи миру і безпечного майбутнього України першочергово залежать від нас самих. Доблесті, професійності та креативності Збройних Сил України, стійкості народу, професійності влади та розвитку економіки, зокрема ВПК. В умовах зовнішньої турбулентності зростає необхідність максимальної консолідованості політичних сил, а не продовжування дрібних війн.   Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок. 

Читати повністю