Так, ми робимо дуже багато помилок і відвертої дурні. Ми дійсно змінюємось повільніше, ніж могли б. Там, де це не дуже і складно. Я от людина, що працює з томами документів, — читаю, аналізую, пишу. І коли читаєш сотні сторінок написаних українською бюрократичною — ти хочеш на прийом до психіатра. Бо розумієш, як твій мозок не готовий миритися з тим, що ти читаєш, А — здавалося б — зробити чиновничу мову людською простіше, ніж судову систему реформувати. Але ні. І так майже в усьому. Ми — недосконала держава і суспільство, яке постарішало, лишаючись бідним, з великим шлейфом історичних травм, яке стикнулося з великим злом. І якимось дивом встояло. Читайте також: Не шукати "більшої України" Точніше не так. Ми — перша держава в Європі за останні 83 роки, яка витримала зовнішнє вторгнення більшого за потенціалом ворога і не посипалася. Останньою була Фінляндія. І то — з нюансами. І тут неможливо все списати на допомогу союзників. Адже встояли ми без допомоги. Допомога пішла, бо встояли. Але і далі не буде сильно легше. Нам дуже важко буде долати фундаментальні проблеми після. Бо трястиме весь світ. Це не питання Росії, не питання Китаю. Це — глобально накопичена сукупність факторів. Яка буде визначати дуже некомфортні та стресові для людства наступні 30-50 років. А ми граємо на максимальному рівні складності вже зараз. Коли треба воювати, реформувати, не припустися фатальних помилок і ще, бажано, думати що далі. Адже після перемоги над Росією турбулентність взагалі не скінчиться. Життя в Україні найближчі років 50 не буде нагадувати Данію чи Швецію. Ні, я не про "вічну війну" з Росією. Не буде ніякої "вічної війни", бо це зі спостережною реальністю не б’ється. І з великою ймовірністю після цієї війни бажання сюди ходити у російських режимів пропаде на десятки років. Якщо залишиться теоретична можливість ходити. Читайте також: Окрім гарячої війни з Росією, триває й війна еліт Я про інше. Не буде тут моделі "затишно жити". Не буде можливості ігнорувати тектонічні зсуви. Глобальні й локальні. Технологічні й демографічні. Соціальні й культурні. Екологічні й економічні. Не вийде не помічати демографічну кризу і ігнорувати заходи її вирішення. Не вийде змахом чарівної палички зробити Вжух! і економічне диво. Не вийде Вжух! і погані чиновники на всіх рівнях замінені на компетентних і чесних. Це все і далі доведеться важко еволюціонувати. Це я не лякаю, якщо що. Скоріше навпаки. Цікавішого місця, ніж тут, у вас ніколи не буде. (Ось і слоган для міграційної програми придумав на після війни). І я знаю, що хтось до цього не готовий. Не хоче все активне життя грати у гру з неочевидними результатами. Хочеться спокійно, щоб дихалося тихо і затишно. Щоб завтра було, як сьогодні, але трохи краще. Але це, якщо чесно, нестерпно нудно. І — якщо вже зовсім чесно — ніде вже не гарантовано. Джерело Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю