Грузія показала, що всі успіхи на дорозі реформ і європейської інтеграції можна профукати просто під нуль, навіть у мінус. І з країни, яка на своєму Майдані під час Революції троянд зносила посткомуністичну і проросійську шоблу, перетворитися на заповідник олігархату, керований із Москви. Де вибори хоч і проводяться, але фальсифікуються. Де придушують будь-які демократичні намагання сковирнути "мрію Путіна". Попри пам'ять війни 2008 року.За грузинів уже навіть не прикро, а вже якось байдуже. Тим, хто воює в Україні на боці України — респект і повага. Тим, хто вдома — ну, не вдалося. Спозорилися. Затихли до нових виборів. І так дев'ятий раз поспіль. Щось подібне ми бачили і в Білорусі. Хоча, здавалося б, де Білорусь, а де Грузія...Читайте також: "Про євроатлантичний рух Грузії можна буде забути": дипломат Цинцадзе пояснив, чого чекати, якщо результати виборів будуть легітимізованіНа кожен висновок свій час.Чого гріха таїти, навіть ми в інтерв'ю з міністром внутрішніх справ Луценком році так у 2008-му запитували: "А чи пройдено вже точку неповернення?"Головне — щоб вдалося Україні. Точка неповернення досі не перейдена. Але і 2004 року, і у 2013-2014 роках, а головне — у 2022-му нація змогла вистояти, дала (і продовжує давати) Москві дуже круту відсіч. На відміну від.ДжерелоПро автора. Дмитро Лиховій, український журналіст, громадський діяч, поет, військовослужбовець, учасник війни з РосієюРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю