Чому там перемогла "Грузинська мрія", партія з авторитарними нахилами, яка зупинить й без того вже сповільнений рух Грузії до НАТО і ЄС? Порушення виборчих процедур були, але нерівність і несправедливість цих виборів полягають в іншому.Ми добре стежили за виборамиТак, були порушення виборчих демократичних процедур, але я згоден з місією ОБСЄ, що вони могли стосуватися кількох відсотків голосів. Без цього партія мільярдера Бідзіни Іванішвілі все одно перемогла б у суботньому голосуванні, можливо, набравши 50% голосів, а не перевищивши їх, як було оголошено. Саме голосування справді добре відстежувалося нами, спостерігачами, у більшості округів. Нерівність і несправедливість цих виборів полягає в іншому.Опозиційних активістів залякувалиПартія влади мала величезні фінансові та інституційні переваги. Її реклама в містах втричі, а то й вчетверо, переважала рекламу опозиції загалом, а в провінції іншої практично й не було. Особливо прихильників та активістів опозиції залякували в селах, здебільшого в м'якій формі, рідше – жорстко, перед кожною установою стояли групи місцевих "тітушок" (так званих "бірз"), тісно пов'язаних із владою. Сама їхня присутність (повторюю: набагато рідше напади на опозиційних журналістів чи активістів) впливала на виборців.Читайте також: Грузія не цікава жодному із західних гравцівМікс Орбана і КачинськогоІванішвілі виграв ці вибори, створивши комбінацію, типову для східноєвропейських популістів. Він базує свою "ідеологію" на націоналізмі, цинічному використанні релігії, презирстві до еліт, до ексцентричності прогнилого Заходу, на обіцянках безпеки, зокрема, соціальної, і демонізації опозиції (в Грузії це в основному нагадує часи президента Михаїла Саакашвілі, дуже непопулярного наприкінці лідера – і також далекого від демократичних стандартів). Це схоже на мікс Орбана, Качинського і раніше Януковича в Україні.Огидне залякування війноюІванішвілі додав до цього ще й те, що нахабно та брутально експлуатував страх виборців перед війною в Україні. Його головним меседжем був опір "глобальній партії війни", а найпопулярнішими плакатами – поєднання зображень мирної Грузії зі світлинами зруйнованої України, за яку нібито виступає вся опозиція.Перед деякими (менш поінформованими) виборцями "Грузинська мрія" також успішно приховувала свій антизахідний настрій під постійними, тепер уже суто ритуальними, закликами до інтеграції з ЄС (у своїй передвиборчій символіці "Мрія" все ще використовує зірки Євросоюзу). Опозиція та ЄС не змогли однозначно викрити цей блеф перед електоратом, який на 75% виступає за інтеграцію до ЄС. Опозиції також не вистачало спільних рішучих лідерів, що відрізняє Грузію від Польщі та об'єднує її з Угорщиною (до останніх виборів).Читайте також: "Про євроатлантичний рух Грузії можна буде забути": дипломат Цинцадзе пояснив, чого чекати, якщо результати виборів будуть легітимізованіСьогодні Захід повинен зробити три речі. Інакше він програєНаша частина світу загалом ділиться приблизно 50 на 50 між прихильниками партії "наша хата скраю" і тими, хто хоче бути на Заході. Між тими, хто бачить у сучасності можливості, і тими, хто бачить в ній загрозу. Між тими, хто віддає перевагу стриманим і хаотичним принадам демократії та свободи, і тими, для кого важлива – нехай навіть цинічно удавана — віра, сильний правитель і різні "диваки", яких вони терпіти не можуть.У ситуації, як у Грузії, де ця консервативна частина підтримується владою з її грошима і тиском на виборців (і негласно сусідньою державою), результат виборів буде не на користь західного варіанту. У Молдові тиждень тому західний варіант здобув перемогу на волосині, без експатріантів він би програв – і доля президентських виборів ще не вирішена. В Україні до війни теж було 50 на 50, хоча тенденція упродовж чверті століття була у правильному напрямку. Такий світ, в якому ми живемо.Читайте також: Грузія: юридичний глухий кут після виборівСьогодні Захід повинен зробити три речі: чітко дати зрозуміти таким партнерам, як Грузія, чого він не приймає, тобто, наприклад, рішучіше засудити переслідування опозиції або антизахідну риторику. Ні ЄС, ні США не можуть проявляти слабкість щодо кишенькових диктаторів. По-друге, однак Захід повинен підтримувати співпрацю там, де це має сенс, у випадку Грузії – з військовими або з активним громадянським суспільством – в надії, що вітер історії зміниться й перемогу здобудуть там все ж інші 50% народу.І найголовніше, по-третє, Захід повинен собі – але також і своїм сусідам на Сході – показати, що він спроможний, сильний, принадний і об'єднаний. Що він все ще є тим сяючим містом на пагорбі у дедалі більш хаотичному світі. Якщо цього не станеться, світло Заходу згасне безповоротно. І орбани та іванішвілі переможуть на виборах не лише на Сході.ДжерелоПро автора. Марцін Босацький, депутат сейму Республіки Польща від Громадянської коаліції, спостерігач на виборах у ГрузіїРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Читати повністю
