В усій трагікомічній історії останніх днів, стосовно прокурорів з особливими потребами, раптовій обізнаності влади у діяльності медкомісій, оголошених публічно порад окремих західних воєнаналітиків (шкода, що тепер вони в блеклісті, читати без оперативних перекладів оригінал буде важче), нових планів внутрішніх та зовнішніх, див на обертасах від бахчисарайських "Т-35", з перервами на вибори у Кишиневі та Тбілісі (чи вже Тифліс?) у мене є лише одне зауваження, яке є цензурним та може бути задано публічно.Чому квазішановна вітчизняна елітка так обурено зустріла оголошення про Є-Тищу, але до того, десь за добу, масово й радісно шерила фотосет зустрічі керівництва країни з усім наявним реєстровим громадянським суспільством як доленосну подію?Читайте також: "Вовина тисяча": злочин перед ЗСУДоленосність обох подій насправді абсолютно однакова. Як і їх передумови, як і їх мета. Як й очікуваний від них владою практичний, а не медійний, результат.Я б тут точно не обурювався щодо 20 у.о. та не колекціонував фоточки з тронної зали.Бо якщо такі дійсно непересічні події відбулися, це тепер точно не на часі.Єдине, що після такого залишається на часі — кожному неухильно виконувати свої обов'язки. Статутні, службові, громадські тощо.Щоб потім, як би не було тяжко, не стало соромно.Пробачте за пораду в стилі "сержант очевидність". Але у цій ситуації — більше порад, зауважень, пропозицій не маю. ДжерелоПро автора. Борис Бабін — український науковець, громадський і політичний діяч, доктор юридичних наук, професорРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю