Я не хочу обговорювати особистість та обставини які його змусили вчинити СЗЧ, бо не знайомий. Тим більше я знав різні причини СЗЧ. Був знайомий з цілим взводом, який, аби не здійснювати переміщення з бойових в іншу бригаду, пішов в СЗЧ аби залишатися колективом, фізично залишаючись на бойових. Знав одного хлопця, який пішов в СЗЧ, бо в нього помер батько і він просто на емоціях поїхав на похорон. Ще одного знав хлопця в "СЗЧ", якого записали в СЗЧ, а він насправді вночі переплутав дорогу, проїхав позиції суміжників на МТЛБ евака, підірвався з екіпажем на міні й добу конав в 100 метрах без води та рації, під камеру безпілотника, що намагався йому передати воду та радейку. Різні бувають СЗЧ. Читайте також: СЗЧ — це не просто не вихід, це катастрофа Знав СЗЧ, коли людина мала погрози та конфлікти в частині, а тому приймала рішення піти в СЗЧ, був випадок коли мати поїхала до хворої дитини з інвалідністю, яку залишила на бабусю. Були випадки, коли нормальний хлопець відверто заявив: я змушений піти в СЗЧ, за пару днів повернусь, бо в родині біда і повернувся. СЗЧ були й у 2014 році та всі подальші роки. СЗЧ є в усіх арміях світу. Господи, та якщо так розбирати, то в нас іноді й вище командування буває в СЗЧ, коли раптом зі Штабу зривається на проблемну ділянку фронту, не встигнувши оформити документи, бо немає часу. У нас іноді цілі бригади бувають в СЗЧ, бо їх переміщують, але не включають в сили та засоби. Читайте також: Звідки Гнєзділов пішов у СЗЧ А от випадків публічного СЗЧ, коли це виноситься, як досягнення, ще не було. От це бл*дство. Я не хочу моралізувати, повчати, робити оцінку. Я хочу констатувати факт. З більшості СЗЧ можна повернутися навіть без догани та адміністративного покарання. Держава дає таку можливість. Дехто це навіть робить через ТЦК, розумніші - через побратимів. Іноді навіть створюють умови для переходу в іншу військову частину. СЗЧ — це погано, це незручно, це створює багато проблем для підрозділу та напевно й особистих, але це не остаточний крок до тюрми. Усе можна вирішити й зберегти при цьому власну гідність та повагу. Джерело Про автора. Мирослав Гай, актор, волонтер, воїн ЗСУ, керівник благодійної організації "Фонд "Мир та Ко". Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю