Разом із польсько-литовсько-білоруським військом діяли запорозькі і донські козаки, нагадує просвітницький проєкт JNSM. Загибель у 1591 році молодшого сина Івана IV Грозного Дмитрія стала прологом до двадцятиліття політичної нестабільності у Московському царстві, відомої як "Сум'яття" ("Смута"). Після усунення з престолу Василя Шуйського і згоди боярського уряду бачити царем польського королевича Владислава сили Речі Посполитої разом із козаками рушили на Москву. Натомість Шуйський уклав зі Швецією військову угоду під назвою Виборзький трактат, за якою в обмін на фортецю Корела з волостю (нині у Ленінградській області РФ) отримав 5-тисячний корпус найманців під командуванням Якоба Делагарді. Але сили все одно були не рівними й коаліція, що мала на меті царювання Владислава, узяла столицю Московії. "21 вересня 1610 року в Москву увійшло чотири полки під загальним командуванням Олександра Корвін-Госевського", - зазначає JNSM. Подальші два роки цей воєначальник виконуватиме обов'язки коменданта московського Кремля. Однак, геополітичний задум Речі Посполитої з встановлення повного контролю над престолом московитів попри усю свою технічну успішність не вдалося реалізувати до кінця через особистісний чинник. "Польсько-литовсько-московська унія так і не відбулась - королевич Владислав до Москви, де вже карбувалась срібна монета з його зображенням, не прибув, відмовляючись перейти у православ'я", - йдеться у повідомленні.  

Читати повністю