Робота української енергосистеми, і величина дефіциту потужностей, а отже і масштаби запровадження графіків відключень, суттєво залежать від атомної енергетики. На сьогодні на атомну генерацію припадає 50-60%. Взимку у нас росте споживання, а вклад відновлюваної енергетики стане суттєво меншим через коротку тривалість світлового дня і високу хмарність у цей період року. Відтак, те як ми проходитимемо зиму суттєвою мірою залежатиме від спроможності захистити атомну енергетику країни. Під час останньої масованої ракетно-дронової атаки на українську енергосистему 26 серпня, яка до того ж була наймасштабнішою за період війни та історію людства, ворог намагався відключити атомні енергоблоки. Ракетні та дронові удари були спрямовані на підстанції, які з’єднують потужності атомних енергоблоків з енергосистемою. Ця атака могла закінчитися системною аварією, інакше кажучи, блекаутом, коли частина чи вся країна опинились би без світла щонайменше на кілька днів. Такий досвід ми мали в листопаді 2022 року. Скоріш за все, агресор утримається від безпосередніх ударів по атомних енергоблоках, адже це може потягнути за собою непрогнозовані наслідки й вкрай гостру реакцію не лише Заходу, але й російських ситуативних союзників. Проте, звісно, навіть такі удари становлять загрозу не лише для енергопостачання, але й безпеки функціонування атомних електростанцій. Читайте також: Куди летить наша енергетика? Удари по деяких підстанціях і справді можуть зумовити аварійну ситуацію із радіоактивним забрудненням, адже на дуже короткий період робота атомного енергоблока може виявитись неконтрольованою. Тобто є ризик величезних проблем і загроз радіаційній безпеці. Після атаки 26 серпня, розуміючи ризики атак на підстанції для АЕС, МАГАТЕ оголосила про початок моніторингу і високовольтних підстанцій. Щоправда, навряд чи це зупинить агресора у їх енергетичному терорі. Як засвідчили десять років війни, є значно ефективніші методи захисту, аніж моніторингові місії. Ймовірно, сили оборони можуть вдаватись до симетричних дій, адже наш ворог розуміє лише силу. Минулого тижня Радник США з питань національної безпеки Джейк Салліван висловив припущення про те, що росіяни намагатимуться атакувати інфраструктуру АЕС. Салліван висловився і про основні напрями захисту цієї інфраструктури та протидії атакам: додаткові системи ППО, будівництво систем захисту підстанцій та розподільчого обладнання, швидке відновлення пошкоджених потужностей. Системи протиповітряної оборони – це по суті найефективніший напрям захисту енергетичної інфраструктури. Велику електростанцію неможливо обнести бетонним саркофагом, який стримуватиме, наприклад, неодноразові удари балістичними ракетами. А якщо колись це і вдасться, то це питання ціни та тривалості такого будівництва. А от в забезпеченні системами ППО Україна цілком залежна від західних партнерів. Ми можемо сподіватись лише на обсяги які нам погодяться продати інші країни чи надати у формі допомоги. Говорячи про критичну важливість достатності систем ППО, то мова не лише про інфраструктуру АЕС. Відновлення будь-якого великого енергетичного об'єкта, наприклад теплової електростанції, втрачає сенс, якщо вона не "прикрита" системами ППО і місяці складних та коштовних робіт з відновлення можуть піти нанівець разом із черговим ракетним ударом. При цьому ворог здійснює більш концентровані удари, атакуючи енергооб’єкти – значно більша кількість ракет та дронів спрямовуються на конкретний обʼєкт під час атаки, ніж це було, наприклад, у 2022 році. Це робиться, зокрема й для того, щоб виснажити спроможності ППО, які захищають конкретний обʼєкт. Навесні президент заявляв, що Трипільську ТЕС у Київській області було знищено ракетними ударами саме тому, що банально вже не було в наявності ракет ППО, які могли б захистити електростанцію. Читайте також: Графіки відключень, експорт, знову графіки… Отож, перший пункт рецепта Саллівана – більше ППО. Але у цьому ми цілком залежні від наших партнерів. Другий пункт рецепта Саллівана – будівництво захисних споруд, зокрема і бетонних. Радник каже, що "Україна домоглася непоганих результатів у цьому напрямку, але, чесно кажучи, ще багато чого належить зробити, і ми намагаємося надати їм інструменти для створення такої інфраструктури навколо більшої кількості енергетичних об'єктів". Водночас минулого тижня прем’єр-міністр Денис Шмигаль повідомив, що будівництво третього рівня захисних споруд на енергетичних обʼєктах призупинено: "Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури розпочало будівництво третього рівня пасивного захисту на підстанціях НЕК "Укренерго", але міжнародні партнери не бачать доцільності фінансування такого дорогого проєкту до проведення випробувань цієї технології". Тобто захист буде збудовано на одному-двох обʼєктах, а потому спостерігатимуть наскільки ефективним він є. Третій елемент – це швидкі ремонти. І тут нічого додати – США надають і фінансову і технічну допомогу як самі, так і багато працюють з партнерами для нарощення обсягів цієї допомоги. Проте, якщо ж говорити про загальні потреби коштів та обладнання для відновлення української енергосистеми, то вони суттєво перевищують те, що ми отримували. Минулого тижня у виданні Politico вийшла стаття, де одним із головних акцентів є те, що у разі, якщо партнери не нададуть достатньо допомоги, Україна може програти енергетичну війну цієї зими. Тож сьогодні залишається сподіватись, що західні партнери поспішатимуть із реалізацією тих рецептів, які вони виписують для захисту енергосистеми. Бо поради та рецепти це дуже добре, але от до початку осінньо-зимового періоду залишається один місяць… Джерело Про автора. Андріан Прокіп, аналітик з питань енергетики Українського інституту майбутнього Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю