Приклади маємо щодня. Ось і знову. Маємо проблему: окремі народні депутати зловживають поїздками за кордон на відпочинок. Можливе рішення: вдосконалити систему відряджень, щоб не давала збоїв, а депутатам пояснити, щоб не намагалися її зламати. Бо ж є десятки депутатів, реально включені в дипломатичні процеси. У нас дипломатія -- надзвичайно важлива частина війни, в яку включені міністри, члени парламенту, митці, підприємці, вчені, публічні інтелектуали тощо. Це проблема, яку маємо, та її можливе рішення. Читайте також: Ми знову стаємо "краєм неляканих ідіотів"? Натомість розуміємо: депутати їздять, а мають сидіти вдома й працювати. Рішення: будемо випускати по дзвінку. Іншими словами, інституцію, яка працює з недоліками, замість покращувати, просто скасовуємо, заміняючи на рішення однієї людини. І так щодня в усьому. Нагадаю: у війні перемагає та сторона, керівництво якої здатне вирішувати складніші управлінські завдання. Бо де взяти гроші, зброю і людей для перемоги -- це управлінські завдання. Читайте також: Демонстративний патріотизм "зелених" є ситуативним Треба збільшувати спроможність інституцій, а не зменшувати. Будувати інституції, а не руйнувати. Для того потрібне складне довгострокове мислення, компетентні люди, здатність їм делегувати й довіряти. Здатність керувати процесами, а не людьми, що вміє кожен власник малого бізнесу, який пережив стадію життєвого циклу "Давай-давай" (термін Адізеса). "Синя" культура правил і систем, а не "червона" культура вказівок і доручень. Ми не переможемо Росію, якщо будемо її меншою копією. Джерело Про автора. Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської академії Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю