Фільм Анастасії Трофимової "Русскіє на войнє" називають антивоєнним. Його показали на Венеційському фестивалі й ледь не показали у Канаді, яка фільм фінансувала разом з іншими.  Російські солдати - теж люди, каже Трофімова. А я уявляю собі фільм про нациста, який розстрілював людей у Бабиному Яру. Він, мабуть, теж вважав себе людиною, мав сім'ю, яку любив. Можливо навіть критично ставився до Гітлера. І тиснув курок. Трофімова каже : "Якщо Ви обираєте сторону, ви за війну. Ви за війну або з однієї сторони, або з іншої. А я за мир". І ця позиція нагадує вислови Папи Римського, які ставили на однакові шальки терезів нападника і жертву. Це позиція Китаю, яка насправді і є позицією, яка виправдовує Путіна. Зрештою, це доведена до максимуму напруги позиція так званих "білих пальт", інфантильних спостерігачів, що бояться брати на себе відповідальність за чесну позицію і тому знецінюють тих, хто її бере.  Я пам'ятаю себе на війні. Придністров'я. Я тоді був першим українським журналістом з відеокамерою, який поїхав туди на зйомки. Я будував свій фільм на трагедії українців з усіх сторін. Українські хлопці - ополченці, які прекрасною українською розповідали мені, що там, за Дністром румунські фашисти; кубанські козаки, які запевняли мене, що то у них не українська мова, а кубанська говірка. Але мої симпатії були на боці молодого молдавського поліцейського з Кишинева з українським прізвищем, який нашою ж українською мовою розповідав мені уже тоді про плани Москви відновити імперію і власне бажання жити у європейській сім'ї. І якби я не був з різних сторін Дністра, трагедію тої землі показати не зміг би.  Тому я і поставив свій підпис з іншими колегами за скасування показу фільму Трофимової на фестивалі у Канаді. Джерело Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.

Читати повністю