У №8 була опублікована стаття журналіста Ніколая Андреєва "Звичайний рашизм". Назва була явною для тодішніх радянських людей алюзією на знаменитий фільм Ромма "Звичайний фашизм". Однак, під "рашизмом" малося на увазі дещо інше ніж сьогодні, безпосередньо не пов’язане з Росією (Russia). Англіцизми тоді ще не були настільки поширеними, і якби хотіли придумати якесь узагальнення для Росії, то вжили б радше "русизм", "росіянізм", щось на зразок того. Слово "рашизм" стало похідним від прізвища публіциста Карема Раша, реакцією на його історико-філософське есе "Армія і культура", опубліковане у семи номерах "Військово-історичного журналу" в 1989 році. У ньому доводилося, що "Армія, заснована на братерській самопожертві, є уособлення вищої Культури". Читайте також: "Пусть думают, что мы более сумасшедшие, чем они" Міністр оборони СРСР Д. Т. Язов доручив надрукувати есе Раша у газетах усіх військових округів та флотів, його обговорювали на конференціях і тематичних семінарах і взагалі вся охранота носилася з ним як із писаною торбою. Есе Карена Раша також републікували у США, викликавши широкий резонанс там, як і в інших державах НАТО. У результаті Карема Раша поза СРСР стали називати "ідеологом військової могутності СРСР, "Ідеологом Збройних Сил". Виступи Раша викликали різку реакцію демократично орієнтованих опонентів. Так, історик Александр Шубін порівнював "войовничий консерватизм Раша" з нацизмом, характеризуючи його погляди "як реакційні та казармові". А журналіст Ніколай Андреєв опублікував в "Огоньку" статтю "Звичайний рашизм. Нотатки на полях мілітаристського твору" у якій переконливо показав на прикладі писанини Раша сутність пізньорадянського мілітаризму, цілком шовіністичного та "русско-идейного". Побічним продуктом цієї статті (втім, тут ще треба подумати, що виявилося основним, а що побічним) і став термін "рашизм" - неологізм із великим майбутнім. Джерело Про автора. Ігор Танчин, політолог, журналіст. Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю