Ні для кого не секрет, що на фронті у нас зараз справи йдуть не дуже. Я свідомо питання Курської операції виношу за дужки, бо давно знаю просту істину: "Перш ніж зайти в будівлю, подумай, як ти будеш з неї виходити". Можливо, все продумано до дрібних нюансів, до кожного кроку і все під контролем. Хочеться в це вірити. В іншому ж… Таке враження у мене, що я спостерігаю за процесом керованого безладу. Це коли, наприклад, призначають комбрига і через пів року максимум, його знімають з посади. Якби це був поодинокий випадок, тоді можна було б списати все на випадковість. Але… Комбриг. Новий підрозділ. Війна. Складний напрямок. Не встиг розібратись із комбатами - на тобі. До побачення. Читайте також: Командувач Повітряних сил Олещук публічно звернувся до нардепки Безуглої після її дописів про катастрофу F-16 Тоді питання, якщо він, ну, той комбриг, так швидко на ваш генеральський розсуд виявився нікчемою, тоді хто його затверджував? І якщо таких випадків не два і не десять, тоді може питання не до комбригів? Хоча… Може, все набагато складніше? Можливо, бойових комбригів, багато хто з яких вже мають приставку "легендарний", просто свідомо за**бують нескінченими потоками перевіряльників з ОУВ, ОСУВ, МАУВ, Х**В, П**ДУВ і ще купи мало кому зрозумілих абревіатур. Купи потужних полковників, (які ні за що не відповідають, на відміну від комбрига), просто виносять йому мозок, попутно напрацьовуючи собі на бойовий стаж. А умовний полковник Василенко, який понад чотири години на добу спав два місяці тому, просто розривається між війною та зустрічами численних перевірок. Так, мало хто буде сперечатися, якщо я скажу, що сучасна українська армія - це не про ефективний менеджмент. Враження, що це поняття разом із простим словом "логіка", суворо заборонені для використання військовослужбовцями. Інакше б ми не були свідками медійного скандалу, щодо призначення начальником штабу Сил безпілотних систем людини, чиє прізвище підняло девʼятий… та який там девʼятий… тридцять сьомий вал обурення. Що зробили б в будь-який великій успішній (це важливо) компанії, де вирішили відкрити новий і доволі перспективний напрямок діяльності? - Вадиме, привіт. Ну що, готовий очолити це? - Так, безумовно. - Домовились. Підбирай собі команду, тобто замів, начальників відділів, головного бухгалтера, ну, ти сам знаєш, і я чекаю тебе через тиждень з пропозиціями та планом дій. Обговоримо. Роби, що хочеш, але нам, раді директорів, потрібен результат. Тому розраховуй від нас на повну підтримку… Це якщо в компанії. Це якщо в успішній. Що ми бачимо у війську? Зі слів людей, які глибоко в темі, на посаду начальника штабу призначають умовного спостерігача за командувачем, який ще й має купу нюансів у вигляді підозр (упс!) у шпигунстві. У мене просте, як форма цегли, питання: "Невже полковник Вадим Сухаревський не в змозі самостійно підібрати людину, яка буде ефективно керувати його штабом? Людину, з якою вони будуть командою, а не… Ну ви зрозуміли". Якщо діяльність такого важливого для ЗСУ напрямку діяльності починається з палиць в колеса, то що буде далі? Чи ті Сили безпілотних систем створювались лише як прокладка між виробником дронів і чиїмись кишенями. А про армію ніхто і не думав? Хочеться бути неправим… Читайте також: Що спільного у Мар'яни Безуглої з російською церквою або Телеграмом  Далі — більше. Не якийсь там військовий блогер-недорік, чи журналіст, чи ще хтось… Командувач Повітряних сил ЗСУ, звертаючись до ЗЕленої потвори Марʼяни, прямою мовою каже, що прийде час і будете просити вибачення у війська. І я далекий від думки, що мова йде лише про цю безглузду, але керовану торпеду. Якщо прочитати між рядків слова генерала-лейтенанта, то це звучить приблизно так, "Коли ми почнемо говорити, вам краще зʼї**тись з країни на іншу планету, бо багато чого буде згадано. І яйця по 17 гривень, то буде найневинніше". А потім він же додав прямою мовою, "Не допомагаєте, то хоча б не заважайте нам воювати". Не заважайте нам воювати! І ще тоді, коли ця чума з поглядом контуженої мойви, тільки розімʼялася, починаючи системну атаку на Головнокомандувача ЗСУ, генерала Валерія Залужного, я казав, що це проблема. Велика. Шалена проблема! Це тільки початок. Але здебільшого чув: "Та що ти на неї звертаєш увагу"? Я хоч і старий, як гі*но мамонта, Кіт, але так звану чуйку ще не втратив. Але головна небезпека йде навіть не від Марʼяни, а від тих, хто направляє її та віддає команди. Тих, хто керує цим масштабним безладом, попутно згодовуючи мудрим… дуже мудрим українцям медійні історії або було що пожувати. * Публікується зі збереженням стилю автора Джерело Про автора. Олексій Петров, ветеран АТО, блогер Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю