<img alt="" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/352000_353000/352122_1_zmievi_vali_new_960x380_0.webp"> Змієві вали. Антологія української фантастики ХІХ-XXI століть. – Х.: Віват, 2024 Чи не вперше збірка української фантастики не містить творів Генрі Лайона Олді (Дмитра Громова й Олега Ладиженського) та Олександра Зорича. Можливо, через те, що все ж таки це не фентезі, а саме фантастика, і що вона не "харківська", як це бувало раніше, а принципово "українська", як заявлено в назві? Хай там як, але антологія "Змієві вали" - це перша спроба показати панораму трьох століть української фантастики в усьому її розмаїтті, від класиків до молодого покоління авторів. Далекі чарівні світи й минуле України, колонізація Марса та похмура готика спальних районів, а ще - небезпеки космічного фронтиру, військові байки ландскнехтів, потаємна історія Донбасу і часові парадокси. Окрім художніх текстів, антологія містить великий есей-огляд історії української фантастичної літератури за авторством Володимира Аренєва й Михайла Назаренка  - путівник по напрямках, творах і авторах, який допоможе зорієнтуватися у численних жанрах та творах української фантастики. Загалом до антології увійшло 20 оповідань українських авторів від 19 сторіччя до сьогодення, серед яких - Олекса Стороженко, Микола Гоголь, Іван Наумович, Іван Франко, Василь Королів-Старий, Володимир Аренєв, Володимир Єшкілєв, Борис Штерн, Олексій Жупанський, Олександр Михед, Сергій Легеза, Михайло Назаренко, Макс Кідрук, Остап Українець, Наталія Матолінець, Максим Гах, Павло Дерев'янко, Олексій Гедеонов, Володимир Кузнєцов, Світлана Тараторіна. Кожне з оповідань збірки проілюстрував український митець Олександр Продан. <img alt="" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/352000_353000/352123_2_rezerford_new_960x380_0.webp"> Едвард Резерфорд. Нью-Йорк. – К.: Рідна мова, 2024 Хоч як дивно, але у цьому випадку майстер історичних романів створює грандіозну, масштабну, але незвичну драму Нью-Йорка від заснування міста до сьогодення. З іншого боку, це не нонфікшн, оскільки - як і у своїх попередніх романах-бестселерах – у книжці "Нью-Йорк" Едвард Резерфорд цілком художньо висвітлює культурні, соціальні та політичні зрушення через життя різних за походженням і достатком родин. "Під час роботи над романом мені майже не довелося вигадувати якихось історичних подій, - зауважує автор. - Подекуди, щоб зберегти темп розповіді, я спростив складні для розуміння епізоди чи нюанси, однак щиро сподіваюся, що це жодною мірою не спотворило загального історичного тла". Саме у такий спосіб, блискуче поєднуючи романтичні епізоди з картинами баталій, сімейних драм та особистих тріумфів, розповідаючи про переплетення доль персонажів, багатих і бідних, афроамериканців і білих, тубільців та іммігрантів, автор насправді оживляє важливі події, які сформували Нью-Йорк та Америку: війну за незалежність, становлення міста як великого торговельного й фінансового центру, ексцеси позолоченого віку, вибух імміграції наприкінці XIX та на початку XX століття, випробування Другої світової війни, майже крах Нью-Йорка в 1970-х і його бурхливе відродження в 1990-х, атаки на Всесвітній торговий центр Усюди вкраплені захопливі епізодичні ролі видатних діячів від Джорджа Вашингтона та Авраама Лінкольна до Бейба Рута. <img alt="" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/352000_353000/352124_3_pettigri_new_960x380_0.webp"> Ендрю Петтіґрі. Книга на війні. Бібліотеки й читачі воєнного часу. – К.: Лабораторія, 2024 Це видання справді спроможне зорієнтувати читача у складному питанні про те, чому не говорять про книги і війну в одному контексті, мовляв, перші належать до найвидатніших винаходів людства, а другі - до найстрашніших. Проте, ці дві теми тісно переплетені між собою, і книжки надто часто опиняються на передовій. Особливо гостро це відчувається в епоху сучасних війн, і зокрема під час нинішньої, яка триває в Україні, коли й автори, і їхні твори опиняються в окопах. Таким чином, у своєму дослідженні "Книга на війні" професор сучасної історії Ендрю Петтіґрі відкриває дивовижні шляхи, якими писемна культура - від путівників і наукових праць до Бігглза й Анни Франк - формується під впливом масштабних збройних конфліктів. Крім того, це надзвичайно цікаве й актуальне дослідження теж допомагає зорієнтуватися, і зокрема у таких складних питаннях, як пропаганда і художня проза, шпигуни та цензура, а також що приховує книга. Наразі вона нічого не приховує, а навпаки – нагадує, наприклад, про те, що Мао Цзедун був бібліотекарем, Сталін - поетом і видав вірші, Вінстон Черчилль використовував путівник для планування вторгнення у Норвегію, Івлін Во служив у морській піхоті й отримав звання капітана до того, як пішов у відставку, щоб написати "Повернення в Брайдсгед". Самотні сім'ї йшли до бібліотек, доки їхні рідні воювали в окопах, а під час Холодної війни обидві сторони використовували книжки, щоб поширювати власне бачення того, як слід керувати світом. "Книжки відігравали важливу роль не лише на фронті, а й у тилу, - нагадує автор. - Багато хто опинився далеко від своїх чоловіків, дружин, синів і дочок - хтось був ген-ген від фронту, хтось мерзнув в окопах. Люди, позбавлені інших розваг, звернулися до книжок. Публічні бібліотеки, яких доти не особливо цінували, нарешті зайняли своє місце: золота епоха видавців почалася навіть попри перебої з постачанням паперу. Усі учасники війни докладали надзусиль, щоб забезпечити солдат книжками. Завдяки цьому вигадали деякі з найоригінальніших друкованих форматів століття. Ніде книжку не цінували так, як у таборі військовополонених". <img alt="" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/352000_353000/352126_4_maslak_new_960x380_0.webp"> Павло Маслак. Крок. Крук. Крик. – К.: Друкарський двір Олега Федорова, 2024 У цій книжці, буває, виють сирени і летять ракети, але живе й паралельний Київ, яким блукають герої та персонажі – Назарій та Ярослав, в якого черево чи не арамейською промовляє, бо він "контактер", а також Максим з паперовою мишкою та Андрій з незакритим ґештальтом, крім того, Симон Григорович, що "у пошуках втраченої думки", продавець Тесей в крамниці "Від-Крита" та інші одісеї. Гадаєте, "коли тужливо заспівали сирени", вони тікають у бомбосховища? Аж ніяк! Вони рятуються або у спогадах, або у згаданій паралельній реальності. в яку, виявляється, можна потрапити, їдучи Києвом на звичайному трамваї. "Зненацька мене озорила дещо чудернацька ідея, - міркує герой однієї з оповідок. - А якщо я заснув там неспроста - а, так би мовити, "просторово" потрапив у сон? Чому ні? Припустімо, саме там, у тій місцині, знаходиться "територія мого сновиддя", і коли я перетинаю певну межу, то автоматично потрапляю в сон…". Тож, з одного боку, "Дивні оповідки опівночі" у збірці "Крок. Крук. Крик" Павла Маслака, де живуть згадані герої, - це майже посібник сучасного містянина, який прагне вижити у нашому трагічному сьогоденні, а з іншого боку, якщо зважити на розділ поетичних перекладів - з Едгара По, Верхарна, Війона, Борхеса і Ніцше – чудова лектура для одночасного виховання в собі не лише обивателя, а й естета. Хай хоч як дивно це звучить у наш трагічний час. <img alt="" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/352000_353000/352127_5_nxyuport_new_960x380_0.webp"> Кел Ньюпорт. Зосереджена робота. Правила концентрації в шаленому світі. – К.: Наш Формат, 2024 Читаючи цю книжку, все одно доводиться тримати на думці соцмережі та месенджери, гори листів в електронній скриньці, кілька проєктів водночас, що присутні у нашому житті. А також те, як усе це надто розпорошує нашу увагу, а здатність до зосередженої роботи стає великою рідкістю. Тож недаремно у своїй книжці "Зосереджена робота" Кел Ньюпорт наголошує, що процвітатимуть саме ті, хто розвине цю навичку й покладе її в основу своєї професійної діяльності. Адже лише від глибокої роботи залежить наша можливість безперервно вчитися і робити складні речі швидко. Тож у своїй книжці автор - професор комп’ютерних наук Джорджтаунського університету - описує повальну епідемію розфокусованості та її коротко- й довготермінові наслідки. І, звичайно ж, дає корисні поради (не завжди очевидні), як покласти підхід зосередженої роботи в основу будь-яких завдань, дозовано сприймати інформацію, розумно користуватися соціальними мережами і змінити свої звички, щоб концентруватися на завданнях і досягати успіху. "В епоху мережевих засобів комунікації люди, зайняті інтелектуальною працею, дедалі більше підміняють зосереджену роботу другорядними справами, - нагадує автор, - розсилаючи й приймаючи електронні повідомлення (як людські мережеві маршрутизатори), з частими перервами на те, щоб "ковтнути" якихось розваг. Вагоміша робота, для якої потрібне інтелектуальне занурення, наприклад, формування нової стратегії бізнесу чи написання заявки на великий грант, виконується уривками, без зосередження, а отже, дає посередній результат". Хай там як, але книжка запрошує всіх небайдужих до власного життя повірити в те, що в сучасному світі можливий інакший підхід до роботи.

Читати повністю