(Текст опубліковано зі збереженням авторського стилю) Коли стався теракт в Оленівці, жоден посадовець, жодна людина з-поміж перемовників по виходу військових з Азовсталі не вийшли й не заявили: "Вибачте, ми не змогли вберегти людей, ми не контролюємо ситуацію". Родини були сам на сам з тими страшними кадрами наслідків і списками перед очима. Саме в той час, коли треба було максимально голосно кричати про цю трагедію, її вирішили замовчати. Лише через пів року родини постраждалих самостійно почали займатися темою теракту в Оленівці.  Вчора президент Володимир Зеленський, Офіс президента України заявив, що родинам треба пояснювати, щоб ми знали всі виклики й складнощі. Ми зустрічалися протягом двох років з майже всіма очільниками установ, які вчора перерахував президент. Протягом двох років нам говорять про неможливе й замість відповідей на чіткі питання починають провокативно реагувати й дозволяти собі говорити родичам: "По-вашому, краще, щоб усіх там засипало на заводі?" Кожна зустріч нагадувала просто потік виправдань, порівнянь в крайні рази, ще й цинізму.   Також нам розповідають, що немає списків ніяких на обмін, Україна лише під час обміну по факту дізнається, кого повернуть. То як тепер Координаційний штаб із питань поводження з військовополоненими поясне нам, родинам, що списки все ж таки є заздалегідь відомі? Нам не треба пояснень про те, чому наші рідні в полоні третій рік замість 4 обіцяних місяців. Нам треба їх повернення додому, УСІХ, кому обіцяли 3-4 місяці.  Коли стався теракт в Оленівці й по чатах ішли коментарі "НЕ ХВИЛЮЙТЕСЬ, там був лише АЗОВ", ми нікого не змушували плакати разом із нами, тому не змушуйте нас кожного разу радіти.  Джерело. Про авторку: Анна Лобова, представниця ГО "Спільнота Оленівки"; дружина захисника Маріуполя Олега Лобова (військовослужбовець бригади "Азов"), який зазнав важких поранень під час теракту в Оленівці й досі перебуває в полоні росіян Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю