Ситуація навколо Куп’янська Сьогодні починається обов’язкова евакуація з 37 населених пунктів Куп’янського району Харківщини, бо противник значно збільшив обстріли прифронтових міст і сіл, тероризує місцевих. Ризики для життя та здоров’я людей зростають, про що напередодні казав голова ОВА Олег Синєгубов. Евакуації підлягає близько 11 тис. мешканців, зокрема 600 дітей. Російські війська орієнтовно перебувають за 10 км від Куп’янська. У вересні Україна відвоювала ці ділянки, форсувала Оскіл - ключовий момент у блискавичному харківському контрнаступі. РФ намагається переграти цей момент і прорвати оборону ЗСУ, вийти до Куп’янська. На ділянці Куп’янськ - Кремінна, як говорили наші речники, вона сконцентрувала близько 100 тис. особового складу, 900 танків. Командувач Сухопутних військ Олександр Сирський казав, що росіяни створили кілька штурмових загонів "Шторм-Z", які орієнтовані на взяття Куп’янська, хоча за цей час ЗСУ передислокувалися, підсилили цю ділянку артилерією, тому, думаю, спроби РФ будуть марними. Проте найголовніше те, що ворог намагається домогтися того, щоб ми перерозподілили сили на Куп’янському та Лиманському напрямках, перекинули сюди війська, послабивши тиск на ворога, зокрема, навколо Бахмута та південному фронті, утримання якого - суперзавдання для противника й де він відчуває суттєвий тиск із нашого боку.  Південний напрямок На півдні тривають бої за Старомайорське, Урожайне, Приютне. <img alt="" class="infographics-img" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/300000_301000/300586_Pivdenx_10.08_new_960x380_0.webp"> Тут лінія фронту не змінюється. Але РФ намагається тримати Приютне, розташоване на височині. Перед ним - низка водних перешкод. Там ворог тримається досить міцно. Біля Урожайного форсували річку Мокрі Яли. Думаю, за певний час РФ виб’ють з Урожайного, що важливо для нас. Друга ділянка - Запорізький відтинок, просування ЗСУ в бік Роботиного, Вербового. Ідеться про подолання першої лінії оборони ворога. Наше Міноборони повідомляло про частковий успіх у напрямку Вербового. І ворожа сторожа сторона визнає зміни на цій ділянці. Зокрема, Z-воєнкори писали, що штурмові підрозділи 46-ї бригади ВМС за підтримки НГУ атакували позиції РФ на схід від Роботиного. Сапери двох бригад зняли мінні поля та пішли проривати оборону противника на 400 м між двома силами. Завдання виконали й за підтримки артилерії Сили оборони закріпилися на 3 км східніше від Роботиного. Зараз ворог перегруповується, хоча частина його військ відійшла. Думаю, він контратакуватиме. На будь-якій ділянці, де ми вибиваємо росіян, вони використовують авіацію, артилерію, намагаючись потіснити наші підрозділи. Така методика майже на кожній ділянці південного фронту. Боєць "Легіону Свободи" Костянтин Денисов розповів, що ситуація динамічна, це випробування. Найбільш завантажені сапери. Вони виконують дуже великий шматок роботи й одночасно бувають і розвідниками, і штурмовиками, і піхотинцями, прокладаючи шляхи, тому що після вибиття РФ із позицій треба їх зачистити, закріпитися. Ворог залишає багато небезпечних "подарунків". Якщо їхня перша лінія - піхота, мобіки - просідає, вони накривають з артилерії сіру зону. Авіація РФ потужно працює. Ворог має перевагу, веде обстріли з літаків і гелікоптерів постійно, руйнуючи цивільну інфраструктуру на лінії фронту. Є позиції, які росіяни вимушені полишати під тиском Сил оборони, але й нашим це дається дуже високою ціною. Там на боці ворога не ідіоти, вони аналізують ситуацію, наші дії, уживають певних засобів. Вони мають підкріплення, псевдоволонтери постійно підвозять їм матеріально-технічне забезпечення, ураховуючи наслідки бойових дій. Нам доводиться міняти тактику, проявляти солдатську кмітливість, щоб протискати росіян, адже вони досвідчені, грамотні. Їхні інженерні підрозділи ніби незрозумілі кроки роблять іноді, але насправді все прорахували та намагаються загнати в пастку наші передові підрозділи. Проте Сили оборони теж здобули досвід, навчилися та не дають обдурити себе. Окупанти налякані західною зброєю в нас, адже вона класно працює в руках наших побратимів. Були приклади такого використання, що, мабуть, розробники не знали його. Коли заходять новомобілізовані росіяни, одним із їхніх головних завдань є активне мінування. За активного мінування, переваги в артилерії й авіації РФ наші потихеньку витискають ворога. Росіяни цього не розуміють. Окупанти скаржаться на керівництво з тих чи інших питань, але це дрібниці. Найбільше вони не розуміють мотивації України просуватися вперед. Касетні боєприпаси знищують російську техніку, працюють по їхніх позиціях. Дуже потрібні будь-яка західна техніка й артилерія, адже вони дають змогу вибивати, зокрема, важку арту РФ, тому що підрозділів із нею багато: артилерійських полків, бригад. Стоять і ракетні підрозділи. Також західна артилерія дуже добре підтримує під час просування вперед і наступу на російські позиції. Інша зброя корисна під час просування, адже рятує життя наших хлопців. Її бракує, тому що втрати техніки великі. Росіяни мінують територію, використовують FPV-дрони, застосовують різну тактику, швидко відпрацювавши та сховавшись. Іноді неможливо оперативно завдати удару у відповідь. Це, мабуть, основні фактори, які призводять до втрати нашої техніки. Робота снайперів ЗСУ біля Бахмута Бахмутський напрямок залишається активною зоною бойових дій. Там знищили мінімум 100 тис. ворогів. Від 20 до 40 тис. було вбито. Зараз Бахмут продовжує утримувати значну кількість росіян - до 50 тис. ЗСУ ведуть наступ на південному фланзі. Останні два дні РФ перекидає нові підрозділи для утримання південного та північного флангів. Ми в саме місто не заходимо, хоча наші спецпідрозділи діють на окремих ділянках. Достатньо ефективно працюють українські снайпери, знищуючи ворога біля Бахмута.  Заступник командира спецпідрозділу "Грім" із позивним Дід зазначив, що снайпери в різні способи виконують завдання. На північному сході працюють українські та російські снайпери. У нас рівень підготовки достатній для роботи на відстані 1,5 - 1,8 км. ЗСУ можуть відпрацьовувати. Коли підходять ближче до Бахмута, з розбомблених багатоповерхівок працюють снайперські групи РФ, зокрема по піхоті, що штурмує ворожі позиції. На сьогодні снайперські групи - ССО, прикомандировані снайпери з 57-ї, 66-ї бригад - досить ефективно працюють на нормальних відстанях, щоб ліквідовувати всі цілі, адже треба знищувати все побачене. Працюють аеророзвідка, піхота, штурмові групи, які заходять на позиції, вибивають противника та допомагають снайперам. Основне завдання - не тільки антиснайперська робота, а й підтримка, зокрема, штурмових груп, коли можна зайти на позиції, відпрацювати, щоб штурмовики просунулися.Зараз виходять "трійками" з різними калібрами. Починає працювати 50-й калібр гвинтівки Barrett, який може легко та швидко розбити невеликий укріпрайон. Потім виходять 338-й, 308-й калібри тощо. Є чітке розуміння, хто як відпрацьовує на різних позиціях, щоб передусім без втрат пройшли штурмові групи. Згодом починає працювати прикриття по тих точках, де теоретично можуть бути російські снайпери. Де неможливо дістати, передають артилерії, щоб могли підійти снайпери та прикрити штурмовиків, вийти на робочу дистанцію, відпрацювати, щоб пройти ще далі. Зараз відстань до точки пострілу становить 7 - 8 км. Снайпери несуть 23 - 25 кг, а також бронежилет, їжу, воду, боєприпаси на іншу зброю при +35 °C. Стежки прострілюють, але варіантів немає, тому що наші військові чекають на підтримку. На початку повномасштабної війни підрозділу дали Sherp. "Дід" каже, що це найнеобхідніша річ, попри багато мінусів. Він іноді надто гучний, але проходить туди, куди не зайде ні БТР, ні танк. Всюдихід допомагав форсувати Сіверський Донець понад рік тому. Певні групи заходили, відпрацьовували. Групи мали невеликі втрати, переважно поранених. Також були потрібні їжа, вода, БК. Всюдихід перепливав, доставляв продукти, забирав поранених. До місця евакуації було йти довго, але можливо. Sherp показав себе з найкращого з боку. Всюдиходи потрібні підрозділам. Треба стратегічно й тактично підготуватися до використання, проте цей апарат може доставити все потрібне туди, куди ніхто не доїде.

Читати повністю