Так сталося, що на цих виборах на запрошення Національного демократичного Інституту я мала можливість бути спостерігачем. Тому — деякі враження: що відбулося і чому. 14 років правління консерваторів — це багато. Як для демократії. Британія хотіла змін, що ідеально зрозуміли й втілили в гасло компанії лейбористи. “Change”- змінюй. Або голосуй за зміни. Безпрограшне лаконічне гасло в стилі "Голосуй, або програєш" чи "Зробимо їх разом". Про все, і ні про що конкретно. Проте захопливо для молоді. Хоча, це все ж таки Британія — країна з величезним досвідом демократії. Тому звісно, свої 5 "кроків", або змін тут теж були — і зменшення черг у лікарнях, і збільшення кількості вчителів, і зростання видобутку енергії без експорту і зростання економіки. Без деталей як це зробити. Саме тому британських лейбористів тут часом називають популістами. Ну, і голосують за них переважно молоді та люди середнього віку. І емігранти. Всі мандати в Лондоні забрали лейбористи. Насправді молодь за останні 14 років памʼятає лише правління торі, то ж точно хоче нових героїв у телевізорі та в пресі, яка тут значною мірою визначає політику, бо є дуже сильною. Компанія консерваторів комусь могла здатися доволі тривіальною: зі "зрозумілим планом, сильними діями та захищеним майбутнім". Напевно, політичний реалізм в умовах відносної безпеки все ж не є надто захопливою стратегією. Читайте також: Британська ненависть до русскіх, як той британський газон. Поливається і підстригається століттями Проте очевидно, що сама партія тепер має пережити глибинну трансформацію і народити нових лідерів. Їх тут чекають з-поміж тих, хто зміг вибороти 119 мандатів. 246 мандатів партія втратила, а отже, план Сунака щодо оголошення виборів на 4 місяці раніше не спрацював. Велика Британія має свій власний досвід прямої демократії — тут заборонена політична реклама, а фонд кандидата обмежений 20 тисячами фунтів прозорих пожертв. Тому кандидати переважно практикують кампанію від дверей до дверей. Але інформатизація суспільства не обійшла боком і колишню мегаімперію. Скандальний Найджел Фарадж, який заявляв про своє захоплення Володимиром Путіним, провів свою ультраправу Партію реформ до парламенту з чотирма мандатами. Тобто ніщо скандальне вже не чуже і Британії з її досвідом і високим рівнем освіти. Хоча саме університети тут називають головним джерелом лівих ідей… Наприклад в Кембриджі досі стоїть великий наметовий табір студентів протестувальників, які виступають на підтримку Палестини. І десь поруч — самотній прапор і три фото на підтримку України… Джерело Про автора. Вікторія Сюмар, журналістка, медіаекспертка. Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю