Люди (принаймні в мене складається таке враження) перестають боятися, люди роблять свій вибір, хай і під певним примусом та тиском обставин — але саме зараз, коли здавалося, що добровольці вже закінчилися, лишається тільки бусифікація, від якої небагато толку. Виявляється, ні. Краще пізно, ніж ніколи. От зараз так і є. Який не який, а починає працювати "закон про мобілізацію". Дається взнаки фон соціальної реклами — і зовнішньої, і в медіа. Реклами як загальної, так і креативу конкретних бригад та батальйонів. Знов-таки, очевидний ефект від рекрутингу — нехай поки що більше світоглядний, ніж практичний. Цю умовну "четверту хвилю" мобілізованих ще не дуже видно у військах на посадах. Але хочеться вірити, що така тенденція трохи виправить ситуацію з недобором о/с, кількість якого поки тільки зменшувалася. Можна тільки уявити, якою була б ситуація на лінії бойового зіткнення та якими були б суспільні настрої, якби через дивні (назвемо їх так) підходи політичної влади не було змарновано рік роботи на напрямку мобілізації. Якби не була майже повністю втрачена потенційна "третя хвиля". Читайте також: Економічне бронювання як фіговий листочок відкупу Так, проблем ще багато. Їх ще розв'язувати й розв'язувати. І косяків теж безліч. Але, як мені бачиться, крига скресла, "пацієнт скоріше живий", і це дає більше приводів для оптимізму щодо загального підсумку. У мережі є чимало розповідей тих, хто мобілізується в нинішній "хвилі". Це люди, які мали багато часу на подумати, повагатися, поостерігатися та зважити. Респект їм. Словами Казаріна, це вже ті, хто прийшов в армію для рутинної роботи, а не для героїзму. І це те, що потрібно для довгої війни. Джерело Про автора. Дмитро Лиховій, український журналіст, громадський діяч, поет, військовослужбовець, учасник війни з Росією Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю