Вона стала дійною коровою (у різних сенсах) для маси політиків, бюрократів і так званих громадських активістів. І це шкодить країні мало не стільки ж, як сама корупція. Є лише три обставини, про які Єрмак навряд чи розповість. 1. Це почалося не вчора, а майже одразу після Майдану, коли україноцентричну владу, яка реально зменшувала корупцію в рази, мочили зранку до ночі. І робилося це частково з подачі Москви (тут Єрмак правий), грантоїдів (котрі з теми харчуються) і олігархічних медіа, — в першу чергу, імені Коломойського. Читайте також: Скиглення "не говоріть про корупцію" нічого, окрім огиди, не викликають І саме ця антиукраїнська, антидержавна кампанія, безвідповідальна риторика привела до влади самого Зеленського з його єрмаками. 2. Безумовно, корупція в Україні не має такого тотального характеру, як це уявляє наш богоспасаємий нарід і західні партнери. Але вся справа ж у трендах. У 2014-2019 корупція неухильно знижувалася, а прозорості ставало більше. За зеленої влади прозорості обʼєктивно стало менше (доступ до маси відкритих раніше даних став закритим), а корупції відверто більше (недарма більшість держкомпаній знову, як за Януковича, стали збитковими). 3. Джин антикорупційної істерії уже випущений із пляшки. Шкода від нього для країни майже непоправна й позначатиметься на нашому політичному й суспільному житті десятиліттями. Джерело Про автора. Карл Волох, політаналітик, блогер. Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю