Українці фактично не знають історії чеського народу, як, зрештою, історії інших слов’янських народів, хоча у 19 столітті Кирило-Методіївські братчики уважно її вивчали, зокрема, Тарас Шевченко написав поему "Іван Гус". Фраза "Чехів можуть перемогти тільки чехи" належить Імператору Священної Римської імперії Сигізмунду I, що правив Богемією та Моравією у першій третині 15 століття. Ця фраза виявилась пророчою: чехи втратили незалежність на довгих 300 років. Що трапилось з народом, чиє повстання проти німецьких окупантів, яке тривало 15 років, змусило здригатись від страху та захоплення цілу Європу? Спершу був Ян Гус  (1368-1415), священник, професор і ректор Празького університету, який, по-перше, переклав Біблію чеською мовою, по-друге, почав читати нею проповіді, по-третє, вигнав німців з університету, по-четверте, звинуватив католицьку церкву в корупції. Він був симпатиком  англійця Джона і французьких катарів, які знайшли прихисток на території Моравії та Богемії після жорстокої розправи інквізиції. Пана ректора оголосили єретиком і спалили. Читайте також: Аргументи диявола Смерть Яна Гуса стала приводом розпочати війну проти окупантів, навіть кілька воєн, які називають гуситськими. Спершу рух гуситів був цілісним, а потім розпався на два крила – поміркованих "чашників" із заможних верств населення і радикальних таборитів, яких очолив напевно найвеличніший чеський полководець Ян Жижка (1360-1424). Цей сліпий на одне, а потім на друге око,  полководець створив непереможну армію, яка по-сучасному могла б називатися танковою, тільки замість танків були дерев’яні вози, з яких таборити стріляли усім, що  мали, по німецьких лицарях у неповороткій броні. Папа римський оголосив проти єретиків хрестові походи – християн проти християн, але гусити перемагали всюди, віддаючи перевагу вогнепальній зброї. Зрештою, мотивація теж зіграла вирішальну роль. І гасло, яке виникло в Україні після 2014 року - "Армія, мова, віра", цілком підходить і гуситам. Їхні завзятість, безкомпромісність і жорстокість у ставленні до зрадників та колаборантів викликають досі обурення політкоректних істориків чи просто дилетантів, так само як дії нашої УПА, а раніше гайдамаків. Нема нічого нового під сонцем. Поразку гуситам, які могли створити незалежну державу ще у 15 столітті, завдали помірковані чашники, які вирішили поторгуватись з ворогом, щоб припинити виснажливе кровопролиття – чеська шляхта, купці, священники-колаборанти. З 1620 по 1918 роки чехи перебували під владою Габсбургів, які проводили тотальну політику понімечення. Німецька мова була єдиною мовою офіційного, ділового спілкування, а також мовою освіти, а чеську зберегли й врятували нащадки вцілілих таборитів та їхніх прихильників, ті самі радикали. Читайте також: Де Україна? Весна народів 1848 року визволила пригноблені слов’янські народи від гніту духовного, і тільки розпад Австро-угорської імперії у 1918 звільнив їх політично та економічно, хоча й ненадовго. Правда, священний вогонь Яна Гуса вже ніколи не палив чеське серце. Але мудра мовна політика очільників Чехії, зокрема президента Томаша Масарика, який розумів на відміну від усіх очільників незалежної України, що без власної мови народ не може існувати, дозволила швидко повернути чеську мову в абсолютно всі сфери життя, причому без жодних перехідних періодів та мовних квот, через які українці змушені самотужки, без підтримки держави уже 30 років боротися зі зросійщенням. Першим законом у Незалежній Україні в 1991 році мав бути Закон про українську мову. Далі — вигнання московських попів, і нарешті створення національної армії. Але голос розуму не був почутий. Малороси перемогли українців. Ну, це вже історія. Але у нас є поважні підстави переживати, чи після війни малороси знову не візьмуть реванш і не почнуть обійматися  з московськими окупантами. Читайте також: Шоу мусить закінчитися Постійні мовні скандали, баталії в соцмережах свідчать, що під личиною корисних ідіотів приховується одвічний ворог, який намагається впливати насамперед на культурну еліту, апелюючи тепер уже до мовної практики в Канаді чи Швейцарії, намагаючись переконати, що англійська мова важливіша за рідну. Тим більше, що влада наша аж ніяк не проукраїнська. І ніколи нею не була за тих 30 років. Чимало українців відчуває загрозу, але в ролі чашників виступають медійно розкручені політики та інтелектуали, які втомились від війни й хочуть сякого-такого миру. Втім, вони швидко навчились заробляти на війні, на відміну від тих, хто повернеться передчасно посивілим і скалічілим з-під Бахмута і почує: "Я вас туди не посилав". Спеціально для Еспресо. Про авторку: Галина Пагутяк, письменниця, лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка. Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю