Попередньо висновки з саміту: Саміт миру у Швейцарії прогнозовано надав багато матеріалу для роздумів. Підбиваючи попередні підсумки, можна сказати, що конкретні досягнення, окрім декларацій, є об'єктивно досить умовними та обмеженими. Світ не є україноцентричним, і цю реальність ми повинні були усвідомити ще у 2014 році, а якщо ні, то з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році. Ця війна є нашою боротьбою, і вона болить нам як нікому іншому. Ніхто не проживає її так, як ми. Читайте також: Саміт миру: Відсутність Китаю не виглядає розумною Необхідність політичного маневрування На саміті лунали заяви від Саудівської Аравії та Туреччини, які, відверто кажучи, не відповідають нашим інтересам. Відсутність засудження злочинів Росії та позиція "примирення" виглядають цинічними та несправедливими. Проте це не означає, що ми маємо опустити руки. Геополітичні розклади змушують нас продовжувати грати у цю політичну гру з впевненим "покер фейсом". Тактика переговорів Якщо хтось хоче, щоб Кремль сів за стіл переговорів, ми маємо удавати, що підтримуємо такий політичний консенсус (ми це робимо і зараз). Але водночас повинні постійно нагадувати, що ордер на арешт Путіна, виданий 17 березня 2023 року Міжнародним кримінальним судом у Гаазі, ставить під сумнів таку можливість навіть в теорії. Адже цивілізований світ не може ігнорувати міжнародне право, яке засуджує злочини, навіть під приводом мирного саміту. Продовжити комунікацію з Китаєм та іншими країнами, ми маємо продовжувати просувати свої інтереси на зрозумілій їм мові, в тому числі з практичних питань обміну полоненими та безпеки ЗАЕС. Це має хоча б частково поставити їхні наративи на політичну "розтяжку". Читайте також: Росія має бути роззброєна та без'ядерна Майбутні кроки: Саміт миру – це важлива інформаційна та політична подія, яка за результатами також має вплив на практичну підтримку нас з боку країн-учасників. Наші позиції на наступний рік повинні бути сильнішими. Основний наш наратив залишається яким був: гарантією миру може бути лише сильна Україна з потужною, високоточною зброєю. Це єдиний спосіб забезпечити безпеку і зробити стіл переговорів реальністю, а не просто декларацією. Наступним паралельним напрямком дій з боку нашої держави має бути політика заснування разом із Британією європейського безпекового блоку. У цьому напрямку у нас є велика перспектива, яка, при її вдалій реалізації, суттєво просуне нас у майбутньому щодо членства в НАТО. Важливо також залучати інші країни, які поділяють наші цінності та бачення безпеки в регіоні, до цієї ініціативи. Підсумовуючи: нам необхідно застосовувати політичне маневрування, підтримувати діалог з усіма країнами, навіть з тими, хто не завжди на нашому боці. Але водночас потрібно невпинно просувати свої інтереси, щоб досягти миру на наших умовах. Наші умови стануть реальними тоді, коли ми наростимо паритетність в завданні ударів по військових цілях на території РФ, знищуючи таким чином спроможність ресурсно підтримувати воєнну ескалацію та окупацію наших територій.  Джерело Про автора. Олександр Антонюк, політичний експерт Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю