Європейська інтеграція для нас безумовно складається з трьох складових. Зараз перший пункт – це, звичайно, безпека. Вона є важливою, оскільки це наше виживання. В очікуванні виборів у США, ми покладаємо великі надії на європейське лідерство, зокрема, на польське лідерство в Європі. Другий аспект, важливий для нас, – це демократія. Українці виходили на Революцію Гідності проти авторитарного режиму, проти залежності від Росії.  Люди хотіли справедливості, а це і передбачають європейські цінності.  І третій, надзвичайно важливий пункт – це те, в чому зацікавлені всі – і бізнес, і громадяни – економічний добробут. Для України Європейський союз – це безпековий захист, це приклад цінностей та демократії й це підвищення добробуту. І тому війну, яка зараз відбувається між Україною та Росією, недаремно називають війною між демократичним світом і авторитарним. Ви бачите, що існує чіткий розподіл, коли ми говоримо про Росію, Іран, Північну Корею, Китай, або про інших союзників Росії, як, наприклад, Орбан в Європейському Союзі. Все це країни, де тією чи іншою мірою або взагалі немає демократії, або вона обмежується.  Дуже гарний приклад в цьому плані – Грузія. Ми уважно слідкували за тим, що відбувалося в цій країні. Парламент ухвалили так званий закон "Про іноагентів", який відкидає Грузію від західного шляху. І буквально згодом вони сказали, що віддають концесію на будівництво порту китайцям, починають говорити з китайцями про рідкоземельні метали, про будівництво електромобілів, відкривають посольство в Росії та знову роблять політичний крок на заборону рухів ЛГБТ, як це робилося в Росії.  Демократичні цінності, геополітичний вибір і безпека – це дуже пов'язані речі. Ми не можемо розглядати одне без іншого.Тому коли ми спостерігали, наприклад, за виборами в Польщі, то та українські депутати, і суспільство були поділеними – нам було складно підтримати ту чи іншу політичну силу. Ми розуміли, що і коаліція, і попередня влада підтримують Україну. Для нас це було важливо. Водночас прихильники більш авторитарного стилю управління в нашій владі прямо підтримували PIS, писали про це вже під час виборчих перегонів. Прихильники демократичного чи ліберального стилю говорили про підтримку "Платформи".  Коли ми зараз дивимося на те, що відбувається в Європейському Союзі й на результати виборів, які минули, то ми чудово розуміємо, що демократичні сили перемогли в Європейському парламенті. Для нас це було дуже важливо. Якби була поразка демократії – те чого хотів Путін – очевидно, вхід для України в ЄС став би набагато важчим. Водночас є італійка Мелоні, яка є правою, але підтримує Україну. Є PIS, який теж є правим, але підтримує Україну. Але тільки-но Європа десь відступає від підтримки України, може закрити очі на демократію – то одразу ж Україна входить в зону небезпеки, бо відкривається шлях для розмов з Путіним.  Очевидно, економічна частина для нас теж значна. І через це конфлікти, які були на українсько-польському кордоні, так ранили українське суспільство. За соціологічними опитуваннями КМІСу і Центру Разумкова (а це найавторитетніші українські соціологічні агентства) після того, що відбувалося на кордоні  – і в Польщі це не дуже зауважили –  симпатії до країни-сусіди, яка завжди була найпопулярнішою в Україні, опустилися до рівня симпатії до Угорщини.Тобто Польща й Угорщина за рівнем симпатії були на одному рівні. Це означає, що російські цілі посварити наші два народи фактично втілилися в життя. В Україні дуже емоційно реагували на блокаду кордону, а в Польщі мало про це говорили. Приїжджали польські політики й казали мені: "Ти розумієш, в нас будуть одні вибори, а потім другі, потім треті. Тому ми не можемо на це реагувати зараз". Тоді вони не зважали, як це впливає загалом на геополітичну ситуацію.  Як ви чудово розумієте, зараз в українському парламенті немає єдності. Є люди, які схильні до авторитарного способу влади. Є люди, які ще вчора були членами забороненої проросійської партії, а зараз "змінили прапорці". Є люди від влади, які є прихильниками авторитарних методів. Не потрібно забувати що голова фракції "Слуга народу" президента Зеленського ще за декілька місяців до повномасштабного вторгнення публічно говорив, що китайська Комуністична партія і спосіб управління в Китаї є прикладом для нього і для України. Але їхні погляди поступово змінюються, тому що вони бачать, як себе зараз веде Китай, як поводиться зараз Росія.  Ми бачимо, що робить Захід. Є угоди, які напряму прив'язані до демократизації процесів України. Це прозоре управління, прозоре адміністративне управління, прозорі конкурсні системи. Я був співголовою групи “Україна – Європейський союз” у попередньому Парламенті, де була половина депутатів від України, а половина – з різних країн ЄС. І ми, виконуючи умови Угоди про Асоціацію, фактично обговорювали прогрес України у всьому: місцеве самоуправління, реформа судова, реформа антикорупційна. І ця робота була дуже ефективною. Українці можуть змінюватися в кращий бік. Це підтвердить вам кожен, хто з нами тоді працював в Європарламенті. Але на якомусь етапі в Україні перемогли популізм і надії на те, що нас все одно будуть підтримувати, попри інші події. Ніби нам не потрібно робити серйозних кроків.  Що натомість робить Європейський союз? Кошти, які нам виділили як підтримку 50 млрд євро, на вимогу Орбана будуть виділятися щорічно під певний моніторинг. І ці умови будуть досить жорсткими навіть попри війну. Насправді це буде використано демократичними країнами для того, щоб демократичні реформи й реформи управління в нас тривали.  У двосторонній угоді про безпеку, яку буквально днями Україна підписала зі Сполученими Штатами Америки, є пункт, який говорить про демократію в Україні – як складову вступу нашої держави до НАТО. Тобто ми зобов'язані будемо це виконувати. Інакше підтримка буде падати, і наш ризик програти буде дуже значним. В нас є один спосіб вижити – це те, з чого я почав – стати демократичною країною. Не такою, яку будував Орбан. Бо з такою демократією нас ніхто нікуди не візьме. І не з такими медіа, які були в Польщі при PIS. Для нашої влади це в багатьох випадках приклад. Результат виборів до Європейського парламенту дає мені надію, що це буде змінюватися, оскільки в нас немає іншого виходу.  Оборонна підтримка до нас вже пішла, ми це бачимо. Лишилося ще одне питання – відсутність європейських егоїзмів, коли ми говоримо про економічну політику й економічний розвиток. І тут дуже важливо, щоб не було гальма зі сторони Європейського Союзу. Це великий виклик, який стоїть як перед нами, так і під європейськими партнерами. Але якщо ми впораємося разом, ми збережемо незалежність, і Європейський Союз стане сильним. Я абсолютно переконаний в тому, що поразка України, окупація України буде означати поразку цілого Європейського Союзу, його крах і той поділ світу, про який говорить Путін. Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.

Читати повністю