Комюніке й саміти – це дуже важливо, та найголовніше – це дозвіл бити по території держави-агресорки й питання авіації, адже саме це буде вирішальним на полі бою. У Кремлі надзвичайний переполох, барометром чого слугує оскаженілий телеграм-канал Медведєва. У Кремлі відчули зміни, західні настрої дуже серйозні. Перша така подія, що назрівала в останні місяці, - чудова заява Макрона: коли Путін почав йому погрожувати ядерною зброєю, він спокійно зазначив, що Франція також має ядерну зброю. Захід припинив реагувати на ядерний шантаж Путіна. Він став просто смішним, нікого не зупиняють одна за одною червоні лінії, їх перетинають. Останній приклад - учорашня заява міністра закордонних справ Кемерона стосовно чергових волань росіян, що, мовляв, обіцяють завдавати ударів по російській території, як вони реагуватимуть на це. Він відповів просто: нехай Росія виводить свої війська з території України й не буде жодних ударів по російській території. Провалено весь план війни, адже Путін воює не лише проти України – він оголосив війну Заходу. Ми пам’ятаємо його заяву перед війною. Забирайте манатки й повертайтеся до кордонів 1994 року. Так. Це те, що я називаю «лінією Батия – Джугашвілі», найбільше просування на захід у 1245-му та 1945-му. Але зараз у Путіна інше завдання: він уже зрозумів, що йому не бути володарем світу і що йому тепер треба втриматися при владі в країні, що програла війну. Його завдання зараз – зачепитися за якусь «почесну нічию», яку він зможе продати своєму населенню. Ця почесна нічия – план, до якого примушували Україну весь час, так званий корейський варіант. Ось подивіться, як чудово: Північна Корея, Південна Корея, війну зупинили, Північна Корея залишилася диктаторським режимом, Південна за 50 років стала чудовою державою. Але на це Україна ніколи не погодиться. Зараз відбувається гра. Путін розуміє, що залишилося зовсім небагато часу, коли Захід наважиться на вирішальний крок – той, що я пропоную в кожному своєму виступі останні три місяці: стерти останню червону лінію. Вона полягає в тому, що за штурвалами західних літаків мають бути винятково українські пілоти. Немає такої кількості українських пілотів, яких підготували на Заході. Сто, а краще двісті літаків у небі України визначать результат війни за кілька тижнів, тому що з їх допомогою Україна викине остаточно російське угруповання з Криму, що спричинить політичний колапс режиму. Франція з кожною заявою Макрона наближає до цього. Він зробив дві заяви під час нормандської зустрічі. Перша - Франція надає «міражі». Друга – Франція надає технічних радників, інструкторів. Так, хтось має обслуговувати летовища. І мають бути додаткові батареї Patriot. Ви правильно відзначили: питання в термінах, як швидко це все запрацює. Чому Путін зараз різко посилив терористичні атаки? Його завдання - за цей час, поки вирішується це питання, він безкарно може знищувати житлові квартали українських міст й українську інфраструктуру. І він це робить, сподіваючись викликати настрої «нумо все ж таки подумаємо про перемир’я». Зараз головне - час. Ми бачимо, що максимум у найближчий місяць визначиться результат війни. Чи коли Захід направить ці літаки. Дуже добрий сигнал – рішення Швеції надати, окрім «гріпенів», два літаки, аналог американського AWACS. Тут уже й не може йтися про українських пілотів. Які там українські пілоти – це літаки-лабораторії, екіпаж із 5-6 людей, яких за цей час не могли підготувати. Тобто кожним кроком розмивається ця червона лінія. І росіяни розуміють, що коли в українському небі з’являться сто, а краще двісті «гріпенів», «тайфунів» і «міражів», а ще 40 українських пілотів підготують на F-16, це поставить хрест на російському угрупованні в Криму. Ви сказали, що росіяни можуть щось розуміти. Натомість у мене таке враження, що російський генштаб просто виконує рознарядки з якихось кабінетів Луб’янки. Цей удар по цивільному об’єкту в Харкові - супермаркет, будній день, убиті люди. Їхні злочини вже розмили їхнє сприйняття добра, зла, раціонального, ірраціонального. Після подібних злочинів, звісно, Захід просто зобов’язаний посилювати Україну. Чому в Кремлі на це йдуть? Їхній моральний ідіотизм працює проти них. Ми ж бачимо, що американська адміністрація, наш дідусь Байден, який вагається повсякчас, - вони ж до останнього впиралися й не хотіли давати дозволу на використання американської зброї. І саме ці атаки з Білгородської області по жилих кварталах Харкова зробили неможливим продовжувати це. Ми пам’ятаємо чудовий виступ, я на всіх своїх каналах показував відео республіканців, голови комітету закордонних справ Маккола, коли він із мапою Білгородської області практично кричав на Блінкена й адміністрацію: що ви робите – вони безкарно розстрілюють міста! Вони не розуміють, що ця тактика – випередимо Захід і все ж таки змусимо Україну до якоїсь капітуляції, якогось корейського варіанту – працює проти них. Саме цими атаками по Харкову, по Києву й Кривому Рогу він прискорює остаточне рішення про відправлення західних літаків у небо України. Ці перегони в часі Москва програє. Але є ще Китай, який активно працює, і не завжди публічно. Reuters написало статтю про те, що головне завдання, яке мають у Пекіні, - засаботувати Швейцарський саміт, натомість за пару місяців створити якийсь інший переговірний майданчик, де були б представлені країни Глобального Півдня, різні Зімбабве, відповідно - китайсько-російська позиція. Є такі солодкі мрії в Пекіні – показати свою видатну роль, вони полюбляють бути посередниками неочікуваними. Пам’ятаєте, минулого року вони були посередниками несподівано у відновленні дипломатичних відносин між Іраном і Саудівською Аравією? Тут вони знову хочуть. Усі китайці, так само як росіяни, не розуміють зміненої динаміки на Заході. Дві сили потужні діють зараз - по-перше, так звана коаліція, яку очолюють Велика Британія і Франція. Нагадую про історичне рішення, яке також не оцінили в Москві,  - про відновлення Антанти в день її 120-річчя. Через це вчорашня заява Кемерона  дуже характерна. І другий ефект, один із ефектів європейської реакції, - революція рейганівців у Конгресі, які зламали спротив трампістів. І вони не лише забезпечили прийняття закону про фінансову та військову допомогу, але й розгорнули атаку на адміністрацію Байдена за недостатню допомогу Україні. Тому зараз цей подвійний наступ рейганівських республіканців. До речі, ви помітили, як Байден у Нормандії та у Великій сімці намагався створити мотив для своєї виборчої кампанії? Він весь час тезисно звертався до США: я, Байден, забезпечу союз із Європою, ми разом будемо протистояти Путіну в Україні, а у разі приходу Трампа все це провалиться тощо. Дуже добре. Але республіканці вдалися до неочікуваних дій – вони уклали таку собі угоду з Трампом: вони змусили його стулити пельку щодо України, закинути на деякий час свої пропутінські симпатії й розгорнули атаку на Байдена за недостатню допомогу Україні. Дивіться, які два блискучих дипломатичних ефекти досягнуто в Україні, не так дипломатії, проте відзначимо український МЗС, але головне тут - героїзм армії та народу. По-перше, ми бачимо змагання між США та Європою, насамперед Францією, за мантію лідера вільного світу. Адже коли стало зрозуміло, що байденівська адміністрація не впоралася з цією роллю, виступив Макрон із претензіями як лідер вільного світу. А з іншого боку, це породило внутрішню боротьбу в Америці. Ми весь час непокоїлися, що передвиборча атмосфера, передвиборча боротьба створить труднощі для України. І так здавалося впродовж пів року – блокувався закон про допомогу. Зараз це повернулося на користь Україні. Байден, демократи та республіканці конкурують у питанні, хто з них кращий союзник України. Тому цю тенденцію вже неможливо повернути назад. Ця тенденція дуже добра, але ж скоро в США відбудуться вибори. Тим часом у Путіна не лишилося військових рішень, окрім використання неконвенційної зброї, тобто це означає довгу траншейну війну. Величезні втрати в Путіна, горить техніка, наші бійці за допомогою FPV палять усе, що вони тільки збираються підвозити до позицій. Якогось конкретного рішення Путін запропонувати  не може, то він страшить Захід. З урахуванням неадекватності Путіна може бути щось дуже загрозливе. Дуже правильний момент ви відзначили й дали можливість повернутися до моєї улюбленої пресконференції Путіна після зустрічі з Макроном 6 лютого 2022 року, за два тижні до повномасштабної агресії. Путін тоді був в ейфоричному стані, щойно повернувся з Пекіна, де отримав зелене світло, і бачив себе володарем світу. Він тоді вибовкав усю свою стратегію війни - пам’ятаєте, він несподівано сказав: ми розуміємо, що на конвенційному рівні ми поступаємося Заходу, ми поступаємося НАТО, але в нас суперпуперядерна зброя, «нєт аналогов» у світі тощо. Тобто так, ми поступаємося на конвенціональному рівні, але ми вас залякаємо нашою ядерною зброєю. А зараз він змушений здійснювати … Але найголовніше – його оточення. Вони розуміють, куди він їх затяг. Він був упевнений, і вони разом із ним, що вони залякають Захід ядерним шантажем, а тепер змушені вести конвенціональну війну, яку Путін уже два роки тому визнав, що він її програє. Звісно, це різко послаблює його позиції. Ви подивіться на пропагандистські передачі – вони там усі в істериці: а чому це Макрон нам оголосив війну? А чому це ми досі не знищили Францію? Їхні погрози тепер набули зовсім іншого характеру, раніше вони погрожували Британські острови втопити в безодні Атлантичного океану, а тепер кажуть: а ми вбиватимемо французьких і англійських військових. Та звісно, ви їх убиватимете - вони це знають, вони йдуть на війну вбивати вас, піддавати себе ризику. Тому цей успіх у Криму, який негайно станеться після отримання 120 західних літаків, обвалить путінську систему влади. Не треба буде долати цю тисячокілометрову лінію оборони. Це класична патова ситуація. Російсько-українська війна, на щастя, не вичерпується цією лінією оборони. Є центр тяжіння війни по Криму, Кримський півострів - абсолютно вразлива частина російської військової машини.

Читати повністю