У кожному суспільстві є свої савонароли. Якщо якусь думку, наприклад, про винуватість українців у війні шерить багато людей, значить вона зачепила нерв, і в суспільстві є певна частина людей, яка з цим погоджується. Що не дивно. Вона завжди є. В психології механізм пошуку причини події (відповіді на питання — хто винен?) називають атрибуцією, навіть каузальною атрибуцією. Ця атрибуція буває трьох видів — по об'єкту, по суб'єкту, по умовах. Простіше. Якщо я вдарилась боляче об стіл, то це тому, що: а) я дура неуважна; б) стіл сволота, стоїть, де не треба; в) день такий дурний. "Українці самі винні" - це атрибуція по суб'єкту, по самому собі, але не зовсім. Читайте також: Війна все одно була б. Бо успішна Україна – загроза і подразник для Росії (Ще винні можуть бути наші вороги, або наші друзі, й власне це кінцевий набір атрибуцій по суб'єкту і він увесь явлений в українському суспільстві). Є ті, хто вважає винними у війні ворогів-росіян, ті, хто вважає винними друзів-європейців, ну, й ті, в кого українці самі винні. Куди ж без них. Але що нам з психологічної точки зору дає позиція "українці самі винні"? Ілюзію контролю, бо якщо ми самі винні, то значить ми контролюємо покарання за вину — виправимося ми — закінчиться війна, Це позиція, яка частково заспокоює та зменшує рівень тривоги. Але водночас позиція "українці самі винні" - є позицією виключення, бо винні завжди якісь інші абстрактні українці, а не я, який ототожнюється з безгрішним автором. Читайте також: Ми знову ведемо боротьбу за ідентичність Хто завгодно, але не я — краду, корупціонер, поганець і тим самим магічно притягує кару Тож ми отримуємо складену психологічну реакцію, де, з одного боку, в частки аудиторії, що підтримує таку каузальну атрибуцію, з'являється ілюзія контролю над подіями, а з іншого — власна індульгенція - "винен точно не я, а оті погані українці". Зниження тривоги, підсилення відчуття хорошого Я, фіксація моральної позиції Хороша новина — цієї категорії людей зазвичай менше, чим інших, бо є феномен позитивного ставлення до власного Я, який зрештою перемагає. Джерело Про авторку: Ольга Духнич, соціальний психолог Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю