Польський урядовець натякнув, що Україні варто було б цінувати допомогу сусідів за останні роки. І тут же понеслись виклики посла в МЗС та образи українців в інтернеті.  Насправді заява міністра канцелярії президента Польщі Марціна Пшидача була реакцією на інформацію про те, що 15 вересня ЄС може скасувати заборону на імпорт зерна українського походження до Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії та Словаччини. То був коментар для внутрішнього споживача, польського фермера. Якому напередодні парламентських виборів представник владної партії пообіцяв захистити його інтерес і дати заробляти гроші.  Тому роздувати із цього скандал, запрошувати посла Польщі в Україні Бартоша Ціхоцького на офіційні бесіди — було більш ніж зайвим. Вистачило б заяви в фейсбуці одного із заступників ОП Андрія Сибіги.  Річ у тому, що потоки українського зерна — легального і не дуже, білого і "сірого" — стали справжньою проблемою для польського фермера. І на відміну від українського, який звик виживати сам на сам, поляк піде вимагати розібратися з проблемами до уряду.  Читайте також: Найгірше під час війни жити міфами і безвідповідальністю Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія та Словаччина стали альтернативними транзитними маршрутами для експорту українського зерна після повномасштабного російського вторгнення і блокування чорноморських портів. Вихід Росії із "зернової угоди", про що вона заявила 17 липня, і свіжі удари по річкових портах Рені та Ізмаїлу можуть призвести до збільшення потоків зерна через ці п’ять країн Центральної Європи. Імпорт пшениці, кукурудзи, соняшнику українського походження буквально хакнув внутрішні ринки наших сусідів. Тому логічно, що наші західні партнери та союзники у війні згадувались, як зберегти свою торгівлю. І нагодувати свого фермера.  Президент Володимир Зеленський висловив сподівання, що ЄС, чиєю компетенцією якраз і є торговельна політика — допоможе нам, і аграрна блокада з 15 вересня буде знята. Однак ми маємо запропонувати на заміну чесні правила і ніякого "сірого лівака" із зерном на території сусідів. Якщо у договорах прописано транзит, отже — транзит. Все інше то є корупція і зловживання певними полегшеними умовами для українського продавця. Другий фактор активізації польських націоналістичних заяв — вибори до парламенту уже цієї осені. Битва за те, хто керуватиме Польщею наступі п’ять років буде гарячою. Обидві партії, згідно з останніми рейтингами — десь на одному рівні підтримки. "Право і справедливість" наразі має 34%, її головний суперник "Громадянська платформа" — 28%. І якщо Ярослав Качинський, Анджей Дуда та Дональд Туск давно відомі нам політичні герої. У фаворити вирвався цікавий кіт у мішку — ультраправі євроскептики "Конфедерація", які вже мають 11% підтримки.  Читайте також: Україна — Польща: усі тертя слід розглядати у контексті сусідських виборів На минулих виборах "Конфедерація" дебютувала в польському Сеймі. І робила ставку на чоловіче населення до 30 років, яке проживає в малих містах і поділяє праві погляди. Це населення не завжди дуже інтелектуальне, не цікавиться глобальною політикою. І цілком нормально сприймає, коли лідери їх улюбленої партії "пливуть" на відповідях. Так, на одній із передвиборчих зустрічей одного із топових діячів партії "Конфедерація" Славоміра Менцена прихильники запитали, як би він голосував, якби зараз проводився референдум щодо виходу Польщі з Євросоюзу. Він відповідав на це запитання п'ять хвилин і зрештою так і не відповів. Щодо позиції стосовно України — тут ще складніше. Десь лягає в канву: "Ми за мир, ми проти війни, треба домовлятися, це не наша війна". Вони кажуть, що треба, очевидно, допомагати Україні, але передусім треба думати про громадян Польщі та національні інтереси. На голосуваннях в Сеймі депутати "Конфедерації" часто голосують разом із "ПіС". А отже, цілком ймовірно, що загравання з фермерами провладної партії — спроба утримати перетікання електорату до молодих і амбітних колег. А ще сигнал самим же партнерам по голосуванню — з ким треба ліпити коаліцію після виборів проти "Громадянської платформи". Лише така конфігурація за актуальних рейтингів може лишити нинішню опозицію так само в опозиції.  Читайте також: Чому українці знову посварилися з поляками? Який висновок можна зробити з цієї історії?  Чим ближче до жовтня — тим більше різних польських політиків спекулюватимуть на різних питаннях заради електоральних бонусів. Будуть торкатися теми зерна, війни та українських заробітчан. У тому числі будуть боротися за голоси поляків, незадоволених потребою допомагати Україні й приймати українців у своїй країні.  Це треба зрозуміти, перетерпіти тимчасові незручності. І зробити все, аби передвиборча історія не переросла в реальну політичну ненависть. Вранці 24 лютого 2022 року, коли два сусіди вставляли нам ножі в спину й упивались, як Україна стікає кров’ю — поляки відкрили кордони. І стали нашим союзником та адвокатом. Тому якщо два місяці треба удати, що ми нічого не чуємо і не бачимо на внутрішній польській кухні — це цілком розумне рішення. Спеціально для Еспресо Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю