На The Wall Street Journal вийшла стаття, яка акцентує на помилках наших партнерів. У нас витягли переважно цю тезу: "Контрнаступ України може зайти в глухий кут через відсутність достатньої кількості зброї та підготовки українських військових" і бігали з нею по колу. Звісно, у нас частина аудиторії побачили там зраду, нас зливають і взагалі "все погано". Щодо контрнаступу. WSJ пише, що швидкого прориву не сталося. Дякую, кеп. І що кампанія може зайти у глухий кут. А може не зайти. Бо ви можете знайти 10 публікацій про те, що ЗСУ змінили тактику та адаптувалися під оборонну стратегію росіян. І добре, що західна преса пише про помилки й нерішучість США, а не на те, що Україна якась не така. От би ще наші корисні (для Росії) ідіоти зрозуміли це. Уряд Байдена сповільнюють три фактори: 1. Тягар внутрішніх соціальних, економічних, політичних проблем.  2. Страхи перед "червоними лініями" Путіна, які відступають повільно.  Але відступають.  3. Можливе зіткнення напряму з Китаєм, що вимагає купи ресурсів. Читайте також: Чому над США останні роки висить "українське прокляття"? Поки що нас має надихати динаміка прийняття рішень в США, бо були всі причини чекати набагато гіршого. Байден не Рузвельт. Це просто треба приймати як даність. Але крім кон'юнктури, є і фундаментальний фактор, який все уповільнює. І він же — найбільша стратегічна перевага. Хоча короткостроково і коштує дорого. Так ось. Будь-яка змагальна демократія з інституціями та поділом влади — це процедури й бюрократія. Щоб документ про виділення зброї пройшов від Байдена до військових, потім в управління запасів і логістики, потім назад, потім пройшов погодження, потрібен час. Це страховка від узурпації, якщо що. І ми теж так хочемо. Хоча є нюанси під час гострих криз. Ніхто у світі не готувався до тривалої континентальної конвенційної війни, яка буде спалювати у своєму горнилі сотні танків, тисячі бронемашин, мільйони снарядів. І — найгірше — десятки тисяч доль. Тому ВПК Європи, США, України, та і навіть самої Росії до цього не були готові. Багато яких складів та арсеналів не поповнюються з часів Холодної війни. Щоб наростити виробництво потрібно пройти те саме коло: політичне погодження, консультації, гарантії для приватних виробників, що замовлення не припиняться за рік і можна інвестувати в обладнання і виробничі лінії. Потім пошук спеціалістів і інженерів І на цьому шляху теж купа проблем і траблів. Читайте також: У світі із потуги залишилися тільки ми Але і ВПК, і політичні рішення це як фарш, його назад не прокрутити. 1. Запустивши ВПК, неможливо його швидко зупинити. Бо галузь буде проти, а військове лобі потужне. І тому нам замовляють зброю на майбутнє. І тому запаси снарядів будуть поповнювати, щоб забезпечити замовленнями ВПК. 2. Прокрутивши бюрократичну машину на санкції для Росії, на програми допомоги для України, механізми арешту і конфіскації активів, її дуже важко відкрутити назад, бо: • поки вводили санкції, з'явилися ті, хто зацікавлений в їх збереженні. Наприклад, енергетичні компанії США. • Росія вже не втратить статус неадеквата і спротив послабленням для РФ буде величезний. Навіть якщо буде бажання це зробити, але цього поки не проглядається.  Так, ми хочемо швидко. Але буде, як є. Читайте також: У перемогу України повірили інвестори У нас є причини бути незадоволеними повільністю партнерів. І в них є причини бути невдоволеними нами. Але ми вже занадто міцно в одному човні. І європейці, які зараз набагато більш рішучі, продовжать тиснути на США. Тому скоро, я впевнений, побачимо нові постачання зброї. Разом з розгоном ВПК. Війна ще триватиме доволі довго. Працювати треба. Тиснути на партнерів треба. Але бігати з криками "нас зливають" - необґрунтовано. Все йде цілком нормально. Промисловий, технологічний і фінансовий потенціал проукраїнської коаліції неспівставно більший за РФ і її партнерів. Ми в наступі втрачаємо менше, ніж сторона, що обороняється. І це те, що роблять ЗСУ, і те, завдяки чому ми переможемо. Джерело Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю