Цю скриньку Пандори відкрив скандал довкола зовнішнього вигляду виконувачки обов’язків директора Музею Голодомору Лесі Гасиджак.
Почалося це з допису юристка Клима Братківського, який дістав випадкове фото пані Лесі. І написав наступне: "Можете вважати це бодішеймінгом, але я вважаю, що Музей Голодомору має очолити військовий, який пройшов полон і знає, що таке голод, а не пані Леся Гасиджак". Скандаліст із Facebook доводив, що кандидатка історичних наук, етнологиня і музеологиня - поганий кандидат на цю посаду, оскільки має зайву вагу. І не соромиться у спеку 35+ носити сарафани.
Останнім часом ми бачимо бум призначення на топові й відповідні пости панів і панянок лише через їхні зв’язки та привабливість. Так, послинею в Болгарію поїхала пані без досвіду дипломатичної роботи, яка раніше була сексологинею. Олена Дума — яка дискредитувала ще кандидата в президенти Джозефа Байдена, призначена на посаду людини, яка розшукуватиме російські активи.
Обидві жінки доглянуті й привабливі, але у суспільства є питання до їх фаху, досвіду і компетентності. Тому логічно, що Клим Братківський дістав на горіхи, коли облив брудом компетентну людину лише за її плюс-сайз-розміри. І отримав позов від самої Лесі Гасиджак.
"Я принципово буду подавати до суду, бо розумію, що такі історії трапляються кожного дня. Хейту піддається дуже багато жінок в Україні. І не лише через зовнішність. А просто через те, що вони є жінками на керівних посадах", — обґрунтувала свою думку музейниця та науковиця.
Читайте також: Цькування директорки Музею Голодомору: "вивчена безпорадність" перед російською пропагандою
Чому ж хейт стосовно Лесі Гасиджак та Музею Голодомору почався саме зараз? 13 липня Верховна Рада конституційною більшістю у 312 голосів підтримала надання додаткового фінансування на завершення будівництва Національного музею Голодомору. "Ініціатива не передбачає загального збільшення видатків державного бюджету на поточний рік. А от її реалізація допоможе досить швидко завершити вже розпочаті будівельні роботи, ввести обʼєкт в експлуатацію та гідно вшанувати пам'ять мільйонів жертв трагедії", — пояснила заступниця голови фракції "Слуга Народу" Євгенія Кравчук.
Чи потрібен нам музей Голодомору? Цьогоріч виповнюється 90 років із дня геноциду українського народу Сталіном. Варто уже нарешті вшанувати мільйони знищених радянцями українців.
Чи потрібен нам цей музей в часи війни?
Більш ніж. Останні місяці парламенти низки країн офіційно визнали Голодомор геноцидом. Німеччина, Франція, Нідерланди й буквально кілька днів тому Італія. Знайомі дипломати, історики та активні наші громадяни всі як один кажуть, що з цим офіційним визнанням нашої трагедії — легше пояснити сучасні мотиви Путіна щодо України. Легше колупати питання надання зброї, грошей і гуманітарного захисту.
І окрема дискусія розгорнулась стосовно того, чи потрібен нам музей в часи війни. І чи варто було виділяти понад 500 мільйонів гривень на його добудову під час війни?
Перше: я хочу, щоб українці знали, що будуватимуть музей за гроші західних донорів. Ми уже живемо з бюджетом, де близько 60% — це гроші західних урядів. Дуже часто західні уряди та дружні організації прописують, що хочуть, аби їхні гроші пішли на "гуманітарну сферу, а не на зброю". А відповідно, не всі гроші можуть піти на дрони, як це хочуть користувачі соцмереж. Якщо ми хочемо більше грошей на зброю — це питання до міністерства оборони та Олексія Рєзнікова. Це питання до профільного комітету з питань нацбезпеки та розвідки, чий заступник в часи війни плаває в трусах на Мальдівах. І це врешті питання до уряду, який досить погано перевів країну на рейки військової економіки. Корупція з харчуванням, корупція з випусканням здорових чоловіків призовного віку за кордон, зловживання на закупівлях зброї — ось де осідають кошти, які могли піти на дрони та автівки для ЗСУ.
Читайте також: Не можуть раби перемогти вільну людину
Чому Музей Голодомору важливий? Офіційне визнання Голодомору актом геноциду по силі десь таке, як визнання Голокосту, як повага до Катинської трагедії, як пам’ять про теракт 11 вересня. Нам потрібне місце, куди наші президенти будуть везти іноземних лідерів аби показати, як саме РФ нищила український народ.
У Польщі є дуже сильні музеї — Освенцим, як символ жорстокості фашистського режиму, образ зла і жаху. Як місце болю, що стало могильником мільйонів людей. І ще надзвичайно продуманий Музей Другої світової війни у Гданську — це розповідь про трагічний досвід II світової війни, про її причини та наслідки, про жертв і виконавців, про героїв і звичайних людей. А ще - вшанування усіх поляків і мешканців самого Гданська, знищених у пеклі війни. Чи варто було витрачатися на цей музей у 2008, в період економічної кризи? Коли польська економіка набирала скромних обертів. Та ще і в Гданську, де донині розгрібають руїни 1945 року? Так, бо саме так закладається фундамент польського духу і державності.
Кілька цікавих фактів про те, чому атакували Лесю Гасиджак. Виявилось, що Клим Братківський є адвокатом скандального депутата під американськими санкціями Олександра Дубінського.
А ще не так давно пані Леся вступила в зарубу з СБУ, бо попередня директорка і її товариші зі спецслужб блокують доступ Гасиджак до скандального "дослідження" загиблих від Голодомору. Науковиця назвала цифри дещо завищеними, що стало приводом для численних маніпуляцій російської пропаганди. Це погано, бо, вважаю, саме фахові науковці мають назвати точні цифри закатованих голодом. І вони мають мати підґрунтя, коли вже Голодомор офіційно визнається геноцидом у світі. А отже, треба говорити зі світом мовою фактів і науки, а не серіальних драмеді.
Далі хочу простими словами пояснити важливість розуміння нашої істинної історії й логічних зв’язків. Нагадаю епізод 2010 року, коли напередодні Дня пам'яті жертв Голодомору луганські комуністи влаштували свято з шашликами та випивкою. Ось що писала про це у своєму ЖЖ депутатка Луганської міськради Наталія Максимець:
"Завтра, пока некоторые больные на голову голодоморцы будут "свичкы у викнах палыты" та "голодуваты на знак пошаны до померлых", мы собираемся нашей старой, дружной компанией и устраиваем пиршество – шашлык из свинины замочен мальчиковой половиной, они же занимаются напитками, девчоночья половина кудесничает на счет всяких оливье и пироженок с мороженками; будем вкусно есть, шутить и даже танцевать".
За іронією долі ця пані і її колеги першими здали Україну і пішли працювати на так звані Л/ДНР.
І на фінал - чому музею Голодомору бути?
Дослідниця тоталітаризму СРСР Енн Епплбаум в одній із лекцій зацитувала цікавий документ: Сталін дуже чітко розумів, що без геноциду українців йому не втримати Україну. І тому вирішив влаштувати 1932-1933 рр.
Я хочу чітко вказати, якого смертельного удару для нашого народу завдав Голодомор.
Найперше — підкошена відтворюваність населення і ресурсний потенціал.
Друге — був розірваний принцип успіху. Якраз напередодні Голодомору українці знали, що їхній добробут — вони самі.
Третє - на багато десятиліть було розірвано поняття сім‘ї, відчуття родини як фортеці, головної опори. Кілька десятиліть поспіль люди змушені були одружуватися як попало, щоб вижити чи отримати кращі позиції в тоталітарній системі.
Четверте - були розбиті соціальні зв’язки. А це основа ефективного суспільства і логістики. Люди жили в атмосфері страхів і доносів. Кожен за себе.
І головне — було штучно знищено українську ідентичність. Зараз дуже цікаво читати розповіді багатьох людей про їх перехід на українську: "Я російськомовна, батьки теж, бабуся. Але я дізналась, що мій прадід був репресованим і україномовним". І в цьому жах — мільйони людей відмовлялись від свого Я, щоб вижити.
Леся Гасиджак не учасниця "топмодель по-українськи", не співачка і не телеведуча з певними вимогами до зовнішності. Яким має бути якісний музей Голодомору? Це має бути науковий центр і потужне нагадування, що насамперед роблять окупанти, коли їм вдається загарбати Україну. Вони стирають історичну пам’ять, вони вбивають людей.
Спеціально для Еспресо
Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Читати повністю
