Акім Галімов працював на телеканалах Інтер, Першому національному, а зараз на 1+1. В березні 2022 року пан Акім започаткував ютуб-шоу “Реальна Історія”, яке вже набрало понад 470 тисяч підписників.
Інтерв'ю з паном Акімом вийшло на ютуб-каналі Еспресо в програмі Коментар. Текстову версії розмови підготувала Юлія Радзік
З тексту ви дізнаєтеся:
Чи стали українці більше цікавитися своєю історією
Як протидіяти російській історичній пропаганді
Як розповідати про реальну історію України світу
Чи цікавляться українці своєю історією?
Мені здається, що з нашими людьми відбувається те ж саме, що відбувається з усіма, хто починає досліджувати історію: тільки ти копнеш чи отримаєш якусь цікаву інформацію, тобі хочеться більше і більше.
Дійсно, після лютого 2022 року ми фіксуємо колосальний запит на історичні продукти. Це видно і по переглядах на YouTube, і по рейтингах на телебаченні, і по тому навіть, як продаються книжки.
Я зараз трішки став дотичний до книговидання: ми разом із Русланом Шаріповим, моїм колегою, закінчуємо книгу про українські палаци, і бачимо, що на історичні книжки величезний попит. І поки непомітно, щоб ця зацікавленість зменшувалась. Тому що всі українці вже розуміють, що коріння цієї війни лежать в історії. Росіянам не потрібні території, а потрібна вся наша спадщина.
Нещодавно я був в скарбниці Національного музею історії України, де ми знімали епізод про скіфське золото, яке було повернено з Нідерландів. Росіянами все це потрібно, вони не хочуть досліджувати власну історію (хоча в них насправді теж цікава історія), а хочуть захоплювати й красти нашу спадщину.
Працював у Франції в Інституті східних мов і цивілізації. І дивився там на мапу [арабського мандрівника та географа] Мухаммада аль-Ідрісі, 1000 років тому ця карта була створена. І вже на цій карті нанесені міста Київ, нанесені навіть наші місця на півдні — Олешки. Ти дивишся на це, розумієш, що то було велике портове місце, тому коли потім до тебе потрапляють тези Путіна про те, що України немає на мапі XVII століття, то розумієш наскільки це все міфи. І таких фактів колосальну кількість ми знаходимо.
Не лише ми, насправді наша історична наука досить непогано працює, просто ми займаємось популяризацією того, що знаходять вчені. Тому що історія не має залишатися в книжках чи в наукових монографіях. Історія має йти в маси, люди мають її отримувати в такому простому і цікавому вигляді.
Пройдемось по топ наративів російської пропаганди? Зокрема, що це Ленін створив Україну, що Русь походить не з Києва, а з Москви, що Бандера – нацист і так далі…
Напевно, ми не будемо цього робити, тому що не хочеться дискутувати з якимось абсолютним маразмом, адже таким чином ми намагаємось поставитись до цього як до чогось серйозного.
Мені здається, що російські тези, які вони запускали та продовжують запускати, не треба намагатися розвінчувати, треба до цього просто ставитись, як до абсолютно історичної нісенітниці.
Але якщо говорити про міфи, то зараз ми знімаємо проєкт “Справжня історія Криму, Донбасу та Одеси”. Це величезний продукт, який знімається на гроші Європейського Союзу. У кінці травня ми покажемо серію фільмів на телебаченні та на ютубі. Тому зараз якраз їжджу багато по європейських архівах, і ми вивчаємо різні старовинні мапи, документи, які стосуються України, документи, які в Радянському Союзі чи в Російській імперії не досліджувались, бо були під негласною забороною, тому що розповідали іншу історію. І от коли ти дивишся на мапу [інженера та картографа французького походження Гійома де] Боплана (якій понад 350 років), де чорним по білому написано Україна, територія козаків.
Чи коли дивишся на карту, якій 1000 років і знаходиш там арабською мовою місто Київ, а дивишся на цю мапу правіше, в сторону сучасної Росії, а там просто нічого нема, біле поле, де були якісь дикі території. Насправді українська історія унікальна і ми можемо ще далі вивчати її, тому що всі народи, всі культури, які були тут, так чи інакше формували цю територію, формували культурний код, який передавався з покоління в покоління.
Тому на все, що кажуть в Росії, просто не треба звертати увагу. Треба це пропускати повз вуха і робити свою справу, виховувати в собі любов до України, ідентичність, виховувати ту саму українську мову в собі. І розуміти, що саме це сьогодні та формує нас як націю. І це найважливіше для нашого майбутнього.
Але як зробити, щоб реальну історію дізнавалися і поза межами нашої держави? Щоб дивилися на наш регіон не через історію імперської Росії?
Ми вже зараз це робимо. Багато з наших проєктів перекладені англійською мовою та лежать на каналі “Реальна історія”. Всі наші фільми з циклу “Україна. Повернення своєї історії” не просто субтитровані, вони дубльовані англійською мовою. Також деякі наші проєкти, наприклад, “Рашизм. Історія хвороби” теж є на каналі “Реальна історія” з англійськими субтитрами.
Ми працюємо з англомовним контентом, наприклад, минулого року запустили ютуб-канал The Power of Reason з Грегором Розумовським, це мій добрий друг і австрійський історик, нащадок останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Він є фахівцем з протидії дезінформації та ми якраз робили такий англомовний проєкт, де розбивали оці всі наративи російські й розповідали про їхні методи впливу в Європі, як вони діють, як діє їхня пропаганда, скільки вони грошей на це витрачають. Пізніше цей проєкт також був профінансований державним проєктом The Gaze, і ми зробили ще кілька епізодів на замовлення держави.
Проте у нас є глобальна проблема з комунікацією українських наративів на міжнародному рівні. Очевидно, це не можна вирішити одним чи двома якимось інформаційними продуктами, чи якимось ютуб-каналом. Це має бути повноцінний напрямок системної роботи. Так, як працюють росіяни. Ми можемо скільки завгодно з них сміятися, але маємо розуміти, що вони працюють дуже ґрунтовно, дуже системно і мислять стратегічно.
Чому ці всі наративи там спрацьовують? Тому що вони десятиліттями вкладалися в це, щоб Україну сприймали саме так, щоб рух опору УПА і організацію українських націоналістів сприймали саме так. Тому це не питання якогось одного контенту чи одної програми. Це має бути цілеспрямована державна політика протидії ворожим наративам.
Коли я перебував у Туреччині, то міністр закордонних справ Дмитро Кулеба заявив, що вони запускають програму, яка називається “Резиденції Пилипа Орлика”. МЗС видаватиме гранти на роботу для наших дослідників в закордонних архівах. Це надзвичайно крута ініціатива, яка має масштабуватися. У тій самій Туреччині, один з місцевих істориків, який працює в Османсьому архіві, сказав мені: ти знаєш, ми нещодавно зробили ці архіви діджитально відкритими, і можемо фіксувати запити з різних країн, що надходять. Я запитав, звідки більше запитів - з України чи Росії. І він сказав, що на один запит з України приходиться десять запитів з Росії. Ось це проблема, розумієте? Тобто вони системно витрачають величезну купу державних грошей на історичні дослідження, на брехливі історичні дослідження, для того, щоб потім це публікувати в наукових джерелах.
У науковому світі все працює дуже просто. Видаються книги, їх вивчають інші науковці, спираються на них, і так починається поширення наративів. Тому ми теж маємо посилювати ці відповідні ініціативи, як ту ж “Резиденцію Пилипа Орлика”. Однозначно вона має масштабуватися. Ми маємо десятки таких грантів видавати, тому що це теж питання нашого виживання: поширення українських наративів, історичної правди.
Що стосується, того самого руху УПА… Ми завжди займаємо якусь виправдальну позицію, намагаємось пояснювати... Хоча мали би говорити про, наприклад, армію Власова, де мільйон росіян були не те що колаборантами нацистськими, а вчиняли найстрашніші злочини. Чому про них ніхто не каже?
Читати повністю
