У Путіна агонія. Ця агонія проявилася в смерті десятків мирних людей в Одесі. Багато хто з росіян вважає Одесу російським містом. Власне, Дмітрій Мєдвєдєв вважає всю Україну Росією. План Росії: знищити Україну, приєднати її до Росії і забути про те, що така держава колись існувала. Звичайно, для цього потрібно провести “денацифікацію”, покарати або знищити всіх, хто думає, говорить українською, хоче жити в незалежній державі, в Європі. Путіну здається, що свої плани він втілить. От виграє на виборах, стане наступним царем і далі буде знищувати Україну. Але не так станеться, як Путіну гадалося.  Європейське лідерство В Європі з'явився справжній лідер. Ніхто не очікував, що таким лідером стане президент Франції Макрон. Вся Європа спостерігає за США, де на майбутніх виборах може перемогти Трамп. Хоча Макрон сказав, що Трамп не переможе, але американський народ може вирішити інакше. В разі перемоги Трампа, якою буде підтримка України невідомо і незрозуміло. Багато хто вважає, що підтримки не буде взагалі, особливо з огляду на те, як голосують в Конгресі депутати республіканці, які є прихильниками Трампу: вони взагалі ніяк не голосують. Коли мова йде про Україну, очевидно, Європа почала переживати, думати про своє майбутнє. Міністр закордонних справ Литви Лансбергіс-молодший сказав, що попередньо планом Заходу було стримувати Україну, сподіваючись, що Путін піде на перемовини. Але жодного бажання перемовин у Путіна немає. Хочу розчарувати тих українців, які думають, що от-от будуть перемовини, повернеться мирне життя: ну, подумаєш, віддамо якісь території Росії, зате інші території вступлять в НАТО, отримують гарантії. Очевидно, нічого схожого не буде. Навіть не тому, що українська влада цього не хоче, а тому, що цього не хоче сам Путін. Без бажання Путіна здійснити такий план нібито миру, як про це мріяв лідер соціал-демократів Німеччини, буде неможливим. Що тоді робити в Європі? Європа під серйозною загрозою, тому що якщо впаде Україна, Євросоюз розвалиться і почне падати країна за країною. Європа, Путін і Росія перетворяться з регіонального монстра на глобального, це вже очевидно. І тут з'являється лідер - Макрон. Макрон говорить про те, що готовий ввести війська в Україну, буде допомагати, надавати зброю... Відбувається зустріч в так званому "веймарському трикутнику": Макрон, Шольц і прем'єр Польщі Туск і вирішують, що зброї для України має бути набагато більше: вони її купуватимуть разом з іншими країнами ЄС.  Тому що після появи лідера, очевидно, інші, які розуміють загрозу для себе, будуть долучатися до цього лідерства. А таких лідерів може бути декілька, бо прем'єр Польщі Туск теж хоче бути таким лідером, який буде допомагати Україні, який буде рятувати Європу: під цими гаслами його партія і коаліція йшли на вибори. Майбутнє України можна вважати більш менш забезпеченим. Україна як держава збережеться. Нам доведеться ще багато воювати. Нам дадуть зброю, Росія буде посилюватись, ми будемо посилюватися. Чим завершиться війна - невідомо. Але з ворогом потрібно покінчити. Не потрібно думати про те, що там, в тій Росії відбувається, де там “хороший русский” чи “плохой русский”. Ця країна, яка стала місцем концентрації зла, яка вбиває людей, має бути сама знищена і покарана. Ми повинні забути про це, але для цього нам, звичайно, потрібні союзники.  Справжні союзники Юрій Андрухович в одній з останніх колонок написав, що Україна досі не має союзників і зараз ми воюємо самостійно. От здається, що справжні союзники в нас з'являються. Так як під час Другої світової війни - для того, щоб у війну проти Гітлера вступили інші країни, мав статись Перл-Харбор. Японія повинна була почати бомбити США, бо до цього США не хотіли долучатися до антигітлерівської коаліції, але долучилися. І маємо надію на те, що сучасні демократичні країни Європи не будуть повторювати колишніх помилок США, але будуть повторювати їх колишні мудрі рішення. Маю надію, що США почнуть повертатися до своєї історії, усвідомлювати, що саме вони мають бути країною, яка береже демократію в цілому світі. Якщо це відбудеться, то наша перемога буде ще швидшою. Але навіть якщо цього не відбудеться, ми маємо дуже серйозну страховку у вигляді ЄС. І саме тому, коли ми говоримо про наші демократичні процеси, ми маємо рівнятися на найкращі демократичні країни Європи, на ту ж Францію, на Німеччину, Польщу. Навіть попри величезну кількість розбіжностей, які є між нами, ми вирішимо економічні проблеми. Мати стратегічних союзників на фронті - це надзвичайно важливо. Тим більше, як поведе себе Путін після цих виборів, ніхто не знає.  Російські вибори Що насправді відбувається? Путін знищив Навального, Путін фактично зняв з виборів усіх своїх конкурентів, навіть тих, кого сам затверджував на ці вибори, таких як Надєждін. Там немає вільних ЗМІ, за цими виборами ніхто не спостерігає. Хіба це вибори? Хіба можна визнавати обраним президентом  Путіна? Ну ми ж не визнаємо Лукашенка, кажемо на нього “самопроголошений лідер”. От Путін теж самопроголошений лідер. Але Захід, очевидно, зараз на це не піде. Я твердо вірю в те, що вибори на окупованих територіях ніким визнаватися не будуть. Так як і в 2018 році вони не визнавалися в Криму, а так звані проксі незалежні ДНР і ЛНР їх тоді не проводили. Зараз на окупованих територіях і в Криму теж вони не повинні визнаватися. А самого Путіна Захід, мабуть, буде поки що визнавати. Чому? Тому що з кимось треба розмовляти, принаймні про незастосування ядерної зброї. Для нас надзвичайно прикро, але це факт.  Росія як хвороба на тілі землі Попри можливе визнання цих виборів, всі чудово розуміють, що Росія кінцево і остаточно перетворилася на Північну Корею. Але Північну Корею потужну, зі зброєю. Якщо щодо КНДР всі розуміли, що ця небезпека є невеликою, що це такий маленький чиряк на тілі Землі, яка хворіє різними хворобами, на який можна не зважати. Росія буде не чиряком, а великою раковою пухлиною на тілі всієї Землі. І Росія має бажання панувати, а якщо не вдасться, то цю землю знищити. Бо як казав Путін, навіщо тоді світ, якщо в ньому не буде панувати Росія? Саме це і є справжнім планом Путіна. Але не буде в цьому світі панувати Росія. І лідерство Макрона, лідерство інших країн ЄС ще раз це доводить, наскільки важливо нам залишатися країною демократичною, активно працювати з урядами і парламентами європейських країн, які нас підтримують і є нашими союзниками. Разом ми обов'язково переможемо. Джерело Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.

Читати повністю