Коли їм дорікають цим, то вони стають в позу ображеної невинності, ба навіть переходять у наступ і агресивно обороняються — "ми відповідали на запит аудиторії", і зараз навіть українську мову із себе вичавлюємо в телевізорі. Прямо щебечемо. Як соловейко. Правда з акцентом. Тільки не виганяйте нас з телевізора.
Ми тепер вишиванку одягнемо і заспіваємо "Я танцюю гопачок у віночку чок-чок-чок".
Що вам ще треба?
Тож "рукі прочь от совісті нації" і закрийте свої чорні ротяки!
Тепер для оборонців "честі та гідності оббреханих акторів" розжую, як для діточок, що до чого.
Caesaris uxor extra suspicion! Жінка Цезаря поза підозрою!
Відомі співаки й артисти — публічні люди.
І, як їм не дивно, вони мають бути совістю нації. Така у них доля.
Як у священників.
Просто, хочуть вони чи не хочуть, але вони керують думками тисяч, або мільйонів.
І у них є обов'язок перед цими людьми. Бо можна завести в болото.
Від їхніх слів і дій може залежати навіть доля і життя.
Читайте також: Єфросиніна vs Соловій: про особисту вину і небажання її визнавати
У силу своєї професії, артист, співак отримує більше бонусів і преференцій, ніж може отримати проста пересічна людина, але й обов'язки на нього накладаються набагато більші.
Так, згоден, неформальні обов'язки. Скоріше совісні.
Бо талант їм даний Всевишнім, і Він їх в тім'ячко поцьомав і надихнув на творчість. Але ж і спитає теж Він. Чи добре розпорядився талантом, чи не пропив, чи не на зло його пустив?
І якщо якийсь "митець" зраджує цим неформальним обов'язкам, то це вже не публічна людина, а публічна проститутка.
Не можна служити одночасно Богу і мамоні.
І не треба кивати на політиків і бізнесменів — вони сповідують "кесарю – кесареве" за визначенням.
Якщо політики продажні, і їх ми можемо переобрати, то з артистами та співаками історія трошки інша, бо "царство їхнє не у світі цьому". Сфера впливу їх лежить в іншій площині. Акторський талант діє на почуття, а не на розум. На підсвідомість.
Там де сидить душа, там де розміщується любов і совість. Саме тому артист і має вплив, бо зачіпає ті тонкі струни своєю творчістю.
І тому слово і дія артиста має набагато більший вплив, ніж, таке ж, слово і дія самого розпіареного політика. Саме тому на стінах пишуть "Цой — живий!", але ніхто не пише при здоровому розумі й за безплатно "Янукович – живий!", чи "Ляшко – навсєгда!"
Співак чи артист має для себе вибрати, хто він — володар душ і помислів, служитель мистецтва, чи, хоч і дорога, але курва.
Якщо вибрав дорогу проститутки, то не треба ображатися що так і називають.
А то хочеться і смачний український борщик з'істи й на окупантський "хрєн с рєдькой" сісти.
І колишні заслуги, теперішня показна україномовність, вишиванки та теперішня показна любов до України тут ні до чого.
Бо інші, ті що не зраджували й творили, сидячи в андеграунді, без грошей піару і доступу до телебачення і радіо, мали ті вишиванки під шкірою. За визначенням. І творили українською для України, а не для срібляників ваших улюблених.
Читайте також: Суперечка Соловій та Єфросиніної: вирватися з культурної резервації
Як малий Шевченко випасав ягнята за селом і на коліні вірші писав.
А ви таблом торгували та іржали над "порепаними українцями" в московських шоу.
Вишиванка — не індульгенція. Це ознака належності до твого українського роду, який ганьбити не можна, яка накладає на тебе певні обітниці, якщо хочете.
Адже у пересічних шанувальників їхнього таланту чомусь є обов'язок битися з ворогом і гинути за Україну, а самому таланту, виявляється, можна у Сірка очей позичити та піти до окупантів на корпоративчик, відлабати концертик, отримати приз, посвітитися в рекламці.
Воно, звісно, гроші не пахнуть, але вдавати із себе зразок цнотливості та незайманості не треба.
Бо молодість мине, цицьки відвиснуть, підтяжки обличчя перестануть допомагати, талант забудеться, а таврована лілея на плечі залишиться.
Джерело
Про автора. Сашко Лірник, сценарист, актор, телеведучий, казкар
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Читати повністю
