Як сказав президент Atlantic Council Фредерік Кемпе: "Існує багато відмінностей між тим часом (1930-ми роками) і сьогоднішнім днем, але не можна не помічати разючої схожості". Дійсно, не можна. Тому питання про те, чи виправдані порівняння з нацистською Німеччиною, варто розглядати більш систематично, особливо з огляду на те, що Путін постійно звинувачує "київський режим" у нацизмі. Ми знаємо, що не слід погоджуватися з абсурдними стандартами Путіна щодо того, що є нацизмом, але оскільки саме він відкрив цю шафу зі скелетами, ми маємо повне право запитати, чи заслуговує путінський режим на ярлик нацистського. А це означає потребу виокремити визначальні характеристики системи, яку побудував Гітлер, і поставити питання, чи схожа система Путіна на систему Гітлера, і якщо так, то якою мірою. Нацистська Німеччина мала такі основні риси. Вона була авторитарною (і, ймовірно, тоталітарною), патріархальною і неліберальною. Її очолював самообраний харизматичний лідер, який стверджував, що він всевідець, непогрішний, насолоджувався культом особи та був обожнюваний своїми численними послідовниками, щиро упевнених, що він – месія Німеччини; він підтримував державне втручання в капіталістичну економіку; він мобілізував населення; він застосовував насильство проти своїх реальних і уявних внутрішніх ворогів і поховав їх у мережі концентраційних таборів і в'язниць; він підпорядкував армію партії й таємній поліції; він був ревізіоністом; він прославляв і вів імперіалістичну війну. Читайте також: Демократії також мають темні сторони Своєю чергою, нацистська ідеологія пропагувала месіанство німецької нації та імперії та була вкорінена в ньому; вона претендувала на визволення трудящих чоловіків і жінок; вона підкреслювала єдність і солідарність нації; вона визначала одну групу, євреїв, як джерело всього зла; вона була расистською. Навіть побіжний погляд на ці риси свідчить про те, що путінський режим має неприємно близьку схожість з нацистською Німеччиною, а сам Путін дуже схожий на Гітлера. Мобілізація росіян, яку проводить Путін, не зовсім відповідає рівню Гітлера; використання ним доморощеного насильства є більш обмеженим (хоча вбивство Олексія Навального свідчить про те, що насильство може ось-ось вийти на новий рівень); його мережа каральних установ є меншою, ніж у Гітлера, а прославляння війни є дещо більш стриманим. Ідеологічно путінська Росія є расистською, хоча й не настільки нав'язливо, як нацистська Німеччина, але вона також визначила групу – українців – як джерело всіх російських бід і намагається систематично її знищувати. Чи кваліфікують ці подібності путінську Росію як нацистську? Якщо не вимагати ідеального збігу, то відповідь має бути дещо нерішучою, хоча, зрештою, однозначною – "так". Путінська Росія, можливо, не настільки відверто нацистська, як нацистська Німеччина, але вона, безумовно, достатньо нацистська, щоб її можна було назвати нацистськоподібною державою – або, якщо комусь так більше подобається, державою лайт-нацизму. Хай там як, путінська Росія знаходиться десь між повноцінним фашизмом і повноцінним нацизмом, ймовірно, ближче до останнього, ніж до першого. У 2022 році я стверджував, що путінська Росія є фашистською, оскільки вона "є авторитарною державою, якою керує харизматичний лідер, що сповідує культ особи". Очевидно, що ця характеристика потребує перегляду, оскільки Путін відсунув Росію від цього простого визначення в бік повноцінного нацизму. Цей висновок, безсумнівно, занепокоїть багатьох на Заході, обурить Путіна і його прихильників, але він неминуче випливає з наведеного вище контрольного списку. Називати путінську Росію нацистською – це, таким чином, не наклеп чи образа, а виважена оцінка її схожості з нацистською Німеччиною. Читайте також: Можливі теракти в Москві. Росія стає Північною Кореєю Чому ж тоді путінська Росія стала на цей зловісний шлях? Основні причини пов'язані з ганебним падінням радянської імперії та подальшими економічними та політичними негараздами – подіями, які підкреслюють близьку схожість пострадянської Росії з Веймарською Німеччиною. Як імперська Німеччина, так і радянська імперія пережили принизливий системний колапс і подальші економічні труднощі, політичну поляризацію і широкомасштабну культурну аномію. Веймарська Німеччина і Росія кінця 90-х років звинувачували у своїх бідах демократів, які тоді були при владі, і вітали людину на білому коні, яка пообіцяла зробити їх знову великими. І Гітлер, і Путін демонтували демократію і замінили її власними формами персоналістичного, авторитарного правління. Захист своїх покинутих братів в інших постімперських державах становив значну частину їхніх зовнішньополітичних планів. Гітлер прийшов на допомогу німцям у Чехословаччині та Австрії. Путіну було потрібно захистити "русскій мір". Як тільки їхня влада була консолідована, вони взялися до вирішення своїх центральних національних питань – євреїв та українців. Чи має значення, що путінську Росію можна з повним правом назвати нацистською або протонацистською? На думку спадають чотири причини вважати, що так. По-перше, важливо називати речі своїми іменами. Попри досі поблажливе ставлення деяких західних політиків до Путіна і його режиму, вони повинні розуміти, що фактично пробачають нацизм і повторюють пронацистські позиції Чарльза Ліндберга, Генрі Форда і Німецького Бунду. По-друге, схожість пояснює, чому Путін категорично наполягає на тому, що Україна є нацистською державою. Він не просто повторює радянську практику. Він переносить увагу з себе на свого смертельного ворога. По-третє, порівняння з Гітлером підказує, чому очікування завершення війни з Україною шляхом переговорів є недоречними. Якщо Путін споріднений Гітлеру, ми знаємо, що він скористається будь-яким припиненням вогню як перепочинком для переозброєння і відновлення наступу – на Україну, а потім на цілі далі на захід і північ. Нарешті, є потенційно хороші новини. Нацизм зазнав краху, і путінський варіант, скоріш за все, піде слідом за Гітлером. Великою помилкою Гітлера був напад на СРСР. Помилкою Путіна був напад на Україну і, відповідно, на Захід. Манія величі призвела до того, що обидва чоловіки відкусили більше, ніж змогли прожувати. Вони програють, тому що рано чи пізно Захід буде змушений відмовитися від ілюзій умиротворення і вступити у боротьбу з Росією. Питання лише в тому, наскільки велика частина Заходу буде знищена в ході цього процесу. Джерело Про автора. Олександр Мотиль, професор політології в університеті Ратґерса в Ньюарку, Нью-Джерсі Переклад з англійської Сергія Громенка

Читати повністю